Агенти змін у шкільній освіті. Директорка Тернопільської ЗОШ №28 Лілія Вавринів

Якщо театр починається з гардеробу, то Тернопільська ЗОШ І-ІІІ ст. №28 починається із входу. Нагадування про слова ввічливості ненав’язливо помістили на стінах біля вхідних дверей. Батареї тут теж багатофункціональні – гріють, коли зимно, а ще – нагадують імена світових та вітчизняних письменників-класиків. На стелю прикріпили інвентар для гри в теніс.

“Дім там, де ми”, – вважають у 28-ій школі.

Школа розташована на масиві «Аляска», бульвар Д. Вишневецького, 8, по-сусідству з ЗОШ №29.

Аби потрапити в фойє навчального закладу, слід перетнути пропускну систему Smarsy, подібні функціонують лише в 10 школах Тернополя. Кожен вчитель та учень мають персональні картки-перепустки. Окрім контролю за посторонніми, система дозволяє батькам школярів переглянути, коли їхня дитина зайшла і вийшла зі школи. А ще ввійти в електронний щоденник з оцінками і домашніми завданнями. Вчитель має доступ до всього класу, батьки ж можуть побачити інформацію лише про своїх дітей.

Стежить за входом у школу й вахтер пан Микола, він допомагає зорієнтуватися бажаним гостям, а небажаних не пропускає.

Після літа шкільні коридори зазнали не лише косметичних змін, а й творчих. Зокрема, дві колони в фойє відтепер мають таке ж покриття, як класні дошки – на них можна малювати крейдою. Зараз колони “розповідають” про правила учнів 28-ої школи. Ці норми спільно виокремили й прийняли вчителі та школярі.

Підказки з різних предметів між сходинками теж з’явилися тут після літа.

Двері у класні кімнати розмалювали миловидними персонажами.

У минулі роки в школі проводили ярмарки, за виручені гроші купили тенісні столи.

Замість традиційного звуку шкільного дзвінка у ЗОШ №28 – авторські мелодії тернопільського музиканта Лесика Драчука. На студії Лесика “Шпиталь Рекордс” записали і звертання директора про запрошення на урок: «Діти, через дві хвилини розпочинається урок. Просимо пройти до своїх аудиторій і підготуватися до початку уроку», – говорить з приймача Лілія Анатоліївна Вавринів. В кінці робочого дня голос директора дякує всім за спільну роботу і запрошує приходити на уроки наступного дня. Подібні записи відтворюють перед канікулами і після них, до шкільних свят.

Ініціативний тато тутешньої учениці Василь Пришляк для класу донечки старі меблі оббив різнокольоровими шматками дерматину. Він допоміг обтягнути джинсовою тканиною і лавки. Вчителька трудового навчання знайшла викрійку для м’яких крісел. Відтак у коридорах і рекреаціях (щось на кшталт холу) з’явилися зручні і стильні меблі.

За фотозону править квітковий глобус, який подарував школі чоловік директорки Лілії Анатоліївни, коли вона перейшла сюди працювати з Тернопільської ЗОШ №6 – у серпні 2013 року.

Гордість школи в матеріальному сенсі – два комп’ютерні класи. В рамках програми допомоги від Китайської Республіки нещодавно сюди потрапили 10 комплектів комп’ютерної техніки із програмним забезпеченням. На минулорічне святкування 25-річчя школи подарувала комп’ютери й Тернопільська міська рада. Але й двох кабінетів для такого великого шкільного колективу, кажуть, мало, потрібно ще бодай два (місцева владо, бери на олівець!).

Приміщення школи обладнано 5 точками WiFi. Пароль змінюють щотижня, аби “вуличні користувачі” не призвичаювалися цупити інтернет.

«Клас року»

2017-2018 навчального року триває шкільний проект «Клас року». Кожен клас зареєстрували на ресурсі «ClassDojo». У рейтинг вносять оцінки за результатами успішної участі школярів в олімпіадах різного рівня, у спортивних змаганнях, за активність класу. Можуть і знімати бали – за нечемність. Призовий фонд – 1000 гривень.

1 вересня відмовилися від нудної лінійки. Школярі 5-10 класів мали можливість прийти у цей день в зручному одязі. Кожен колектив мав інструктора з двома помічниками. На шкільному стадіоні всі класи одночасно отримали по 15 завдань. Наприклад, сфотографуватися в повітрі, зробити рекламу школи, заспівати українську пісню з іншим класом, з’ясувати, як звати прибиральниць школи, скільки класів у приміщенні навчального закладу, скільки учнів у школі, знайти імена домашніх улюбленців вчителів, написати Facebook-пост про першовересневий захід. Були завдання, пов’язані з дописами на шкільних сходинках. Потім усі зібралися на шкільному подвір’ї, порахували від 10 до 1 і зі шкільним дзвінком розпочали новий навчальний рік. Нетривіальним у цій школі обіцяють й свято Останнього дзвінка-2018.

Демократичний підхід до шкільної форми

Спільно з батьківським, учнівським і вчительським колективами визначено, що учні початкової школи ходять у шкільній формі, бажано чорного або темно-синього кольору, однак без обмежень у фасонах. Середня ланка дотримується класичного стилю. Учням від 8 до 11 класу дозволено носити на уроки джинси, але без надрізів у тканині, верх – класичний (сорочка, краватка, піджак, блузка). Хтось сприйняв ці правила, хтось ні. Але більша частина школярів таки зважають на дрес-код.

Кабінет, якого бояться школярі-бешкетники

Директорська поділена на робочу зону та дві зони для переговорів.

Для роботи директор використовує комп’ютер марки Lenovo, хоча частіше послуговується смартфоном. На столі багато паперів, записник, паперовий календар, скретч-папір.

Маркерна дошка наразі без записів.

Сприятливі умови тут для кімнатних рослин, серед них – фікуси, драцена, орхідея.

Кабінет директора чи не найбільший з усіх, які є в Тернополі, – орієнтовно 40 квадратних метрів. “Кабінет для мене завеликий, – зізнається директорка. – Особливо це відчула, коли треба було починати ремонт (усміхається – ред.)”.

На стіні праворуч від входу – досягнення, які стосуються особистості директора. Картину-триптих подарувала мама Лілії Анатоліївни. Настінний годинник – від випускників ЗОШ №6.

У шафі на чільному місці: сувеніри, горнята з фотографіями школярів, брошури про життя навчального закладу, рекламні буклети школи, фахові видання – директорка викладає економіку та географію у старших класах.

– Нечемних школярів у кабінет директора викликаю, – відповідає на запитання кореспондента “Погляду” Лілія Анатоліївна. – Але частіше учні тут можуть пити каву чи чай з цукерками, обговорювати шкільні справи. Часто сюди приходять й випускники.

До слова, випускник 2010 року, відколи закінчив школу, не пропустив жодного Першого і Останнього дзвінків у ЗОШ №28 – це Роман Цісецький – син тернопільської дизайнерки одягу Ірини Цісецької.

Відомі випускники школи: Тетяна Шило – колишній учнівський директор нині працює у штаті глянцевого журналу в Тернополі. Організувала школу журналістики.

28-ма школа – ровесниця Незалежності України, збудована 1991 року. Проектували її з розрахунком на обслуговування промислового району міста, тому порівняно велика й розрахована на дві зміни навчання. Зараз тут здобувають освіту 1054 школярі в 36 навчальних класах. Середнє наповнення класів не перевищує 30 учнів. Але у 5-их є по 32-34 учні.

Шкільна їдальня поки що не така сучасна, як інші приміщення, але годують тут, кажуть, смачно.

Як розповіла заступник директора Світлана Павлівна Борейко, для малозабезпечених школярів, дітей воїнів АТО, дітей-сиріт одноразове харчування вартує 12 гривень 80 копійок, сюди входить «перше, друге і компот». Інші учні самі формують своє замовлення й платять відповідно до нього. Середньостатистичне меню дня: суп (овочевий, з вермішеллю, капусняк), борщ, серед гарнірів: плов, сирна запіканка, гречка, картопля, локшина з тюфтелями, котлетами, курячою печінкою. Салати з капусти, моркви, буряка. Діє й буфет.

Тут харчуються не тільки школярі, а й всі бажаючі тернополяни, для яких передбачили окремий вхід. Їдальня працює з 9:00 до 15:30 год.

Запитали ми у директора й про слабке місце школи №28. Лілія Вавринів задумується: “Недостатньо технічного оснащення. Довкола школи все розвивається шаленими темпами. Школа відстає не на роки, а на століття. Це за собою тягне відповідну освіту вчителя. Оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями відбувається виключно через самоосвіту вчителя. Втім, ми запрошуємо до себе освітніх експертів. Приємно, що вчителі приходили на майстер-класи не «з-під палки», а за власним бажанням. Звісно, маємо й консерваторів, неприхильних до сучасних інструментів навчання”.

Тернопільська спортсменка, активний громадський діяч Лілія Проць цьогоріч подарувала школі спортивний інвентар. “До ініціативи Лілії Проць ми чомусь не задумувалися, що інвентар для уроків фізичної культури може бути різноманітнішим, – коментує директор. – Після цього поштовху в вересні ми закупили на 5 тисяч гривень нові м’ячі, скакалки, шахи, командну форму. У вчителів фізкультури засяли очі, по-іншому почали ставитися до роботи”.

Як учні підтвердили знання на ЗНО

“Освітні експерти категорично проти рейтингування шкіл за результатами ЗНО і я погоджуюся з ними, – каже директор. – Втім, за офіційними даними Osvita.ua, які керувалися результатами центру оцінювання, (не спеціалізована) Тернопільська ЗОШ №28 серед 35 навчальних закладів Тернополя на 11 місці”.

“Згідно з моїм суб’єктивним спостереженням, випускники школи часто стають студентами ТНПУ і ТНЕУ, львівських та київських вишів, – розповідає про вибір ВНЗ серед випускників 28-ої школи Лілія Анатоліївна. – Прикро, але відсоток молоді, яка їде вчитися закордон, особливо в Польщу, з метою залишитися там працювати, щороку зростає”.

Погляд на реформу освіти 

“До всього, що пропонується реформою освіти, ставлюся позитивно, – коментує керівник навчального закладу. – Радянська освіта давала хороші результати навчання, але вона спрямована на виховання “виконавців”. Сучасність вимагає креативних, творчих працівників із критичним мисленням і вмінням аргументувати свою точку зору. На це й зосереджена теперішня реформа. Позитивно ставлюся до 12-річної освіти. Схвалюю відмову від оцінювання дітей в початковій школі. Я – за профільну школу, коли учні матимуть можливість обирати предмети і вчителів. За те, щоб не знижувати оцінок за каліграфію”.

Бліц-інтерв’ю директора Тернопільської ЗОШ №28 Лілії Вавринів

Улюблені застосунки на телефоні: Viber, Facebook, фотокамера, пошта.

Телефон марки Huawei.

Хобі: катання на лижах, мандрувати, вишивка.

Робочий день директор розпочинає з кави.

Улюблена частина доби: обід п’ятниці.

Крайній подарунок комусь: яблуко з сімейного саду вахтеру школі.

Подарунок, який отримала нещодавно: банер для школи від випускників 2017 року, який встановили у фойє навчального закладу.

Фільм, який справив враження останнім часом: «До зустрічі з тобою».

Живе Лілія Анатоліївна в приватному будинку в с. Великі Гаї.

Подібні публікації «Погляд» планує робити й про інші школи Тернополя. Слідкуйте за нами!

Підготувала Ірина Юрко.