Чарівні лялечки та феї тернопільської майстрині Ірини Веприк

Ірина Веприк.

Тендітні феї Ірини Веприк додадуть казковості й затишку кімнаті, а лялечки-брошки доповнять образ своєї власниці. Кожен виріб майстрині — зі своїм настроєм і характером. Об’єднують їх натуральні матеріли, з яких вони створені, та ніжність. Цих тендітних героїнь, що ніби прийшли з добрих казок, не тільки приємно тримати в руках, а й цікаво розглядати. Я поспілкувалась із пані Іриною про те, як народжуються її рукотвори.

— З чого почалася ваша творча діяльність?

— Напевно, як і багато дівчат, ще у школі я любила вишивати та в’язати. А ось валянням зайнялась вже набагато пізніше. Спершу створювала маленькі іграшки, намиста, квіточки для знайомих. Пізніше виготовила кілька фей, які викликали дуже позитивні емоції у тих, хто їх бачив. Мені сподобалось створювати щось ніжне та казкове, саме тому вирішила продовжити розвиватися в цьому напрямкові.

Ваші лялечки-брошки впадають у вічі. Розкажіть, як народилась така ідея?

— Мені хотілося створити лялечку, яку можна було б брати з собою. Вона мала бути чарівною та маленькою, стати своєрідним талісманчиком, що міг би поміститися в сумочку чи кишеньку. Вже потім з‘явилась ідея створити брошки, аби лялечка ще й доповнювала образ своєї власниці, додаючи грайливості.

У кожного з ваших витворів свій вигляд. Як вигадуєте його?

— Образ з’являється вже в процесі роботи. Спершу створюю заготовки, а вже коли лялечка зібрана, вона ніби сама підказує, яку зачіску хоче, або який їй треба додати аксесуар.

— Можливо, складаєте історії своїх маленьких героїнь?

— Зазвичай історій не складаю. Можу лише уявити характер. Одна може бути грайливою, інша — ніжною. Але ім’я та історії залишаю на розсуд майбутньої «мами» (усміхається – А. З.). Мені хочеться, аби кожен сам уявляв характер, настрій лялечки, я не хочу нав’язувати своє бачення.

— Цікаво було б почути, як добираєте матеріали, деталі вбрання, кольорову гаму для образу…

— Одяг для лялечок роблю з натуральних шовку та вовни. Колір підбираю під настрій: іноді мені хочеться зробити яскраву лялечку, іноді ніжну, іноді різнокольорову, іноді однотонну. Коли лялечка вже одягнена, уява домальовує, якою має бути її зачіска й колір волосся. Потім дістаю різні намистинки, підвіски і стрічки, вибираю те, що стане родзинкою образу.

Чому вовна? Надаєте особливого значення цьому матеріалові?

— Так, мені подобається працювати з вовною, тому що вона досить ніжна і приємна на дотик. Крім того, натуральні та екологічні матеріали передають позитивну енергетику. За допомогою голочки з вовни можна ніби виліпити різні форми. Вона допомагає втілити найрізноманітніші ідеї. З вовною можна працювати двома зовсім різними способами: сухого (за допомогою голочки) та мокрого валяння. В лялечках-брошках застосовую обидва способи. Це досить цікаво й не одноманітно, що мені особливо подобається.

— У більшості лялечок та фей немає рис обличчя. Чому?

— Це я роблю для того, щоб людина могла пофантазувати і уявити особливе обличчя. Тому настрій у таких лялечок завжди такий, як треба (усміхається – А. З.). Крім того, відсутність конкретних рис дарує їм додаткову чарівність. Найчастіше лялечок дарують дівчаткам, а у дітей фантазія дуже розвинена. Вони самі придумують риси обличчя і настрій для своїх героїнь.

— Кажуть, майстер вкладає у вироби частинку себе. З яким настроєм починаєте творити?

— Я повністю згодна. Творити я починаю тільки з гарним настроєм, аби роботи несли виключно позитивну та добру енергію. Кожного разу хочеться придумати щось нове і незвичайне, що буде приносити радість оточуючим. На мою думку, саме цим творча робота і відрізняється від будь-якої іншої.

Запитувала Анна Золотнюк.

Фото надані Іриною Веприк.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *