Лілія Проць: «1991-ий рік. Мені — 17 років, щойно закінчила школу…»

1991 рік. Мені — 17 років, щойно закінчила школу.

На майдані, де тепер стоїть пам’ятник Данилу Галицькому, був пам’ятник Леніну. Пригадую, як зняли Володимира Ілліча, а на його місці залишились брили та металеві прути. В одній із газет навіть була стаття і фото молодят, які знимкувались на місці тих руїн.

Потім 1994-ий. Починаю займатись спортом, показую хороші результати. Всі хлопці, які займались зі мною, часто казали, що якби показувала такі результати при Союзі, то мала би [перелік всіх благ]. Але кожен рік, займаючись пауерліфтингом, вірила, що він стане олімпійським видом спорту, вірила, що отримаю щось більше за результат.

1997 рік. Першість світу серед юніорів. Одна золота, дві срібні нагороди. Держава виплатила мені премію 100$. Звичайно, що раділа. Але в підсвідомості розуміла, що не так має бути. До сьогодні мало що змінилось у спорті. Але сьогодні у моєї країни День народження! Хочу її привітати і всім українцям, які є на нашій планеті, побажати здоров`я, віри і бажання творити на благо нашої неньки!

Вірю в Україну! Знаю, що разом зробимо все, аби з кожним роком краще жилося і був мир.

Дякую всіх, хто разом зі мною змінює себе, наше місто, нашу Україну!
Лілія Проць, чемпіонка світу з пауерліфтингу.