Ольга Колос: «Нешановні депутати! Подивіться в очі онкохворим дітям!»

Гематологічне відділення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні – єдине відділення такого профілю в області. Саме тут лікують онкохворих дітей. Попри те, що кількість пацієнтів рік у рік зростає, 2 травня на сесії Тернопільської міської ради прийняли рішення про скорочення у відділенні 10 ліжко-місць. Де будуть лікувати маленьких пацієнтів? — запитання риторичне…

– Після ухвалення такого рішення ми запросили кількох депутатів міськради до відділення, аби вони ознайомилися з його роботою та подивилися в очі онкохворим діткам, поспілкувалися з їхніми батьками і не дозволили більше скоротити жодного ліжко-місця, – каже голова громадської організації “Рідний край” Ольга Колос. – Адже гематологічне відділення специфічне, часто біля тяжкохворого пацієнта змушена постійно чергувати одна медсестра. Скорочення ж ліжко-місць призведе до скорочення висококваліфікованого персоналу відділення, допомоги якого так потребують маленькі пацієнти.
– Останні три роки у Києві через зростання кількості онкохворих дітей майже не приймають пацієнтів з областей, відтак особливо важкі випадки, наприклад, гострий мієлобластний лейкоз чи лімфосаркома, які раніше лікували у столиці, тепер лікують у нас, – пояснює завідувач гематологічного відділення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні Людмила Рудько. – А таким пацієнтам потрібен особливий догляд, щогодини їм вводять різні препарати, відтак медсестра повинна бути особливо пильною й приділяти хворим максимум уваги. А як їй це фізично зробити, якщо у неї ціле відділення хворих дітей, а кілька з них потребують інтенсивної терапії? Наразі кожної зміни у нас по три медсестри, а якщо відбудеться скорочення, залишать лише дві. Між тим, кількість онкохворих дітей щороку збільшується. Приміром, якщо раніше випадок гострого мієлобластного лейкозу зустрічався раз на два роки, то тепер у нас з таким діагнозом по два-три пацієнти у рік. Окрім того, зріс віковий ценз хворих: якщо раніше ми приймали дітей тільки до 15-ти років, то тепер — до 18-ти.
Антонієві Антонюку із села Кривче Борщівського району лише п’ять років, уже 11 місяців хлопчик бореться із страшною хворобою – гострим лімфобластним лейкозом.
– Торік Антоній грався і з необережності впав, після чого почав скаржитися на біль у ногах, – розповідає мати хлопчика Люба Антонюк. – Ми спершу не звернули на це уваги, сподівалися, що минеться, однак коли син почав накульгувати, забили на сполох і поїхали до районної лікарні. Нас направили на рентген, однак знімок нічого не показав. Між тим Антонію ставало дедалі гірше, він майже нічого не їв, пив лише молоко, а коли температура 39 градусів не спадала упродовж трьох днів, вирішили відвезти його до Тернополя. Саме тут у сина діагностували гострий лімфобластний лейкоз. 29 липня мине рік, як Антоній тут лікується…
Пані Люба, як і решта батьків онкохворих діток, які тут лікуються, схвильована чутками про скорочення ліжко-місць. Стурбовані батьки уже навіть збирали підписи проти цього.
– Окрім Антонія, у мене ще три донечки, а тому везти сина на лікування в іншу область чи до столиці не маю матеріальної змоги. Час від часу Антонієві треба проходити курс лікування, між тим, кількість онкохворих дітей у лікарні щоразу зростає, а тому не факт, що наступного разу залишиться місце для нас. Звісно, мене це хвилює, як і решту мам, яких спіткало таке горе… – бідкається Люба Антонюк.
Наразі відділення не скорочують і батьки сподіваються, що матимуть де лікувати своїх дітей, та ніхто з них не знає напевне, що завтра відділення не скоротять, і місця для саме їхньої дитини може не вистачити…

Оксана Смільська, Нова Тернопільська