QR-код і давні шви. Як тернополянка Ліля Лилик створює особливі закладки

Вишити можна все — у цьому переконана тернопільська майстриня Ліля Лилик. Тому один із її останніх проєктів — це вишиті закладки. На них постають зображення та цитати із творів, яким вони присвячені, а ще на них вишитий QR-код, за яким можна перейти на цитату. Цікавий момент. Створює свої твори майстриня не рідко на старому полотні, використовуючи стародавні українські техніки вишивки. У закладках, присвячених давнім творам, така уречевлена історія та культура діє особливо сильно. Про деталі створення цих візуальних марципан для любителів читати, я й поспілкувалася із Лілею. 

— Привіт, Лілю. Я закохалася у твої закладки. Розкажи, як у тебе з’явилася ідея створювати їх ? 

— Привіт, Анно. Ідея з’явилися випадково-невипадково, як і більшість ідей в людських головах. Зраз у мене є закладка за мотивами  «Дракули» Брема Стокера, є з грифоном, є зі світовим деревом Іґґдрасілль зі скандинавської міфології, є до творів Вільяма Шекспіра. Зараз закінчую листівки-закладки з цитатами Шерлока Холмса і Вільяма Оккама. Поки доробок невеликий, бо робота трудомістка. А крім закладок, працюю паралельно і над іншими проєктами.

— До речі, а чи є серед них знакові для тебе? 

— Це Іґґдрасіль. Робила цю закладку для норвезької замовниці. Вона мене абсолютно не обмежувала у творчості. Завдяки цьому замовленню, я глибше занурилася в історичне минуле Норвегії та дізналась багато цікавого про цей етнос. З норвежцями, до речі, в наших предків були давні зв’язки, що задокументовано в літописах і різних мистецьких артефактах. А ще символ дерева життя — Іґґрасіль — в норвезьких археологічних знахідках десятого століття нашої ери, зображується майже ідентично до аналогічного символу дерева життя зі зразків українських вишивок східного Поділля. І, звичайно, було надзвичайно приємно прочитати відгук від пані Інгвільд, що ця закладка для неї є «справжнім витвором мистецтва». 

— І, оскільки вони у тебе тематичні, то цікаво, як виникає ідея закладки? 

— Коли є один продукт, то вигадати подібний не складно. Принаймні, для мого мозку. Є велетенське літературно-мистецьке надбання людства, в котрому мені дуже цікаво та комфортно перебувати, яке цікаво досліджувати та вивчати. Шкода, що багато творів до нашого часу не дійшли в силу банального варварства.

— А як підбираєш до неї зображення? 

 

— Зображення завжди співзвучне цитаті, що вшита в qr-код. Насправді це праця з контекстним матеріалом із книг, бібліотек, мистецьких музеїв, антикварних ринків, археологічних знахідок тощо.

— Чи будь-яку картинку можна вишити в такому мініатюрному розмірі?

— Вишити можна все. 

— І про вишивку. Ти писала, що використовуєш старовинні українські вишивальні техніки. Розкажи, які це. 

— Використання різних технік збагачує роботу. Саме в українській вишивці «законсервувалась» велика кількість стародавніх технік. Я використовую низинку, хрестик, півхрестик (гобеленовий шов), «черв’ячок», «ретязь», гладь. Інші техніки ще чекають свого часу. Вони мене привабили тим, що їх можна адаптувати під будь-який часовий проміжок, а крім того, своєю візуальною виразністю.

— Чим тебе загалом привабила давня вишивка та давні книжки? 

 

— Я вишиваю давно, з дитинства, а одними з перших моїх книжок були анатомічний та природничий атласи початку минулого століття. То, очевидно, все мало вплив на мене.

— До речі, давні ж не тільки візерунки, бо прочитала, що є вишиті на шовковій основі та старовинному полотні. Розкажи детальніше, зокрема, й про те, як працюється з такими матеріалами, чому вибираєш саме їх? 

— О, я обожнюю натуральні матеріали. Натуральний шовк ні з чим не зрівняється. Так само, як і полотно, виткане руками. Такий скарб є в моїй колекції від прабабці. Вишиваю я також або шовком, або бавовною. Це — живі матеріали, вони неймовірно красиві та приємні на дотик. Інколи використовую як ґудзики натуральні камені (агат, говліт). А в моїх книжках між сторінок засушені рослини, якими я інколи користуюсь як взірцями.

— Крім орнаментів, на закладках є QR-коди. Куди вони ведуть? Чому вирішила сполучити давні взірці із сучасними технологіями? 

— Власне, саме QR-код є ключовим у закладці. У ньому закодований той чи інший вислів. Тому, якщо на телефоні є спеціальна програма, людина може прочитати цей код вже як текст. Насправді в QR-код можна «заховати» будь-який вислів, вірш, а не тільки посилання чи числовий набір.

Мені здається, що поєднання сучасних кодів і стародавніх контекстних зображень — це цікава й весела гра, яка може когось спонукати до певної аналітики.

— Як ти вибираєш візерунки й цитати до них?

— По-різному. Наведу приклади. Зараз у мене в роботі закладка із висловом середньовічного богослова Вільяма Оккама. І якщо про «бритву Оккама» чули більшість, то про самого філософа знають не так багато. В цьому випадку спочатку була цитата «Entia non sunt multiplicanda» (сутності не повинні примножуватись), а вже потім я шукала візуальне тогочасне «обрамлення» для цієї цитати. Зовсім протилежний приклад — це закладка «Іґґдрасіль». Я одразу чітко бачила в уяві символ цього небесного дерева. А от  цитату шукала три дні. Знайшла в «Старшій Едді». Крім того, цитата відображується в QR-рідері на телефоні норвезькою мовою. Тому потрібно було ще знайти якісний переклад з англійської. Тобто, то все по ситуації. Якщо людина хоче якийсь вислів, я підберу до неї відповідне візуальне обрамлення. А якщо є зображення, то під нього можна знайти та вдалу цитату.

— А ще не можу не запитати про комірці. Бо ж серед них теж є «літературні». Чим вони тобі цікаво створювати та вишивати комірці? 

— Комірців не так вже й багато в моїй колекції. «Літературний» — поки один. Це білий шовковий комір, вишитий білим шовком. Натхненний одним із улюблених моїх творів «Пригоди Аліси в країні див». Я ту книгу досі інколи проглядаю (сміється — А.З.)

— Як ти радиш вибирати комірчик? 

— У показах багатьох дизайнерів нині з’явились білі комірці класичного крою. Відрізняються вони одне від одного лише формою та розмірами. Я не люблю радити людям, що їм обирати. Але якщо складно обрати комірець, то можна вирізати з паперу кілька «комірців» різних форм і поекспериментувати перед дзеркалом. Самі ж форми можна знайти в інтернеті.

— З чим органічно поєднується такий аксесуар? 

— З однотонним класичним одягом — ідеально, або на голе тіло — це теж тренд. 

— І наостанок. ти багато твориш власноруч. Чим тобі подобається такі заняття? 

— Мабуть, я одна з тих людей, котрим мені складно нічого не робити чи не читати. В мене змалку була і є досі постійна потреба щось досліджувати. Тому мені навіть важко відповісти на це питання, бо це просто моя сутність, як є. Юнг, може, сказав би, що це сублімація. Хто зна, може, якби я не спрямовувала свою енергію у творчість, то світ побачив би Гітлера в спідниці (сміється — А. З.)

Анна Золотнюк 

Фото надані Лілею Лилик

One thought on “QR-код і давні шви. Як тернополянка Ліля Лилик створює особливі закладки

  • 00:21 | 20.11.2021 о 00:21
    Permalink

    Давню вишивку можна часто зустріти на виставках, на торгах на Віоліті, в продажу по оголошеннях, а от ідея вмістити туди ще й qr-код – це щось нове

    Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *