«Я не голосував за рішення щодо затвердження нових меж парків у 2012 році», — Петро Ландяк

Продовження. Першу частину інтерв’ю читайте тут: Петро Ландяк: «Що відбувається насправді, знає лише кілька відсотків людей»

– Щодо конфлікту у парку Національного відродження, коріння проблеми сягає ще попередньої каденції, ви тоді теж були депутатом…

– До 2012 р. територія парку, яку зараз захищають активісти, була парком. Саме 2012 року цю частину депутати відділили, затверджуючи нові межі парків. Але ця земельна ділянка все одно залишалася рекреаційною зоною, де нічого не можна будувати. Тому і містобудівні умови на будівництво, видані комунальному підприємству  «Тернопільінвестзамовник», скасували у 2014р., позаяк будувати там було незаконно. Я не голосував за рішення щодо затвердження нових меж парків у 2012 році.

Підстави будувати тут з’явилися у 2017р., коли при затвердженні змін до Генплану  змінили цільове призначення цієї земельної ділянки. Тут вже стали можливими громадські будівлі. Зараз добратися до цього, вже легалізованого будівництва, в юридичному плані практично неможливо.

— А яким чином можна?

— Це – або добра воля міського голови,  або чітка і тверда вимога  п’яти-десяти тисяч мешканців, або дзвінок із високого київського кабінету. По-іншому нічого не вийде.

– Свого часу «Громадянська позиція» проголосувала проти генплану Тернополя, чи відчуваєте тиск з боку влади міста за те, що пішли проти її волі?

– Ми відчували тиск із самого початку, коли проголосували проти. Наші люди в основному оцінюють роботу депутата не глобально, а по тому, що він зробив для конкретного будинку. Я не маю округу, тому мене це менше торкнулося, але від інших депутатів з «Громадянської позиції» забрали планові об’єкти. Однак, методом тиску ми добились по одному об’єкту на кожен округ, у той час, коли інші депутати, які голосували «правильно», мали по 2-3 будинки за рік.

– Над чим працюєте зараз як депутат міської ради?

– Певний час тому я підготував проект рішення аби затвердити на сесії «Кодекс депутата Тернопільської міської ради при розгляді земельних питань». Дві фракції у міській раді не дали можливості прийняти це рішення. Через півроку я повторно розіслав усім фракціям проекти рішень. Я просив надати мені зауваження та пропозиції, але окремі партії сказали що цього не буде. Відмови голосувати за це мені не пояснили. Майже на постійній основі займаюсь житлово-комунальними проблемами міста.

– На своїй сторінці у Facebook ви часто торкаєтеся теми несправедливих тарифів на комунальні послуги. Що скажете про прийдешній опалювальний сезон?

– У мене ситуація, яка є зараз, асоціюється з тарифним геноцидом. Тут теж є не лише маніпуляції, а й серйозні зловживання. Декілька місяців тому я опрацював фінансові звіти Нафтогазу і його дочірньої фірми «Укргазвидобування», яка проводить 75% видобутку українського газу. Згідно з правилами, які встановила держава, весь газ «Укргазвидобування» передає Нафтогазу. Продавати блакитне паливо населенню може тільки Нафтогаз. Мене вразило, як останнім часом підвищили зарплату в Нафтогазі: наприклад, у 2016 році в його начальника вона становила 4 000$, а в 2017-му піднялася до 40 000$. Крім цього було ще преміальних мінімум 40 тисяч доларів США на місяць. Де вони взяли ці космічні гроші? Стягнули від населення.

«Укргазвидобування» отримало прибуток у 2017 році в розмірі 35 млрд гривень. Після сплати податків, чистий прибуток вийшов 30 млрд грн. Дохід від підвищення тарифів пріоритетно мали спрямувати на освоєння нових родовищ та на модернізацію газовидобувної галузі. Із тих 30 млрд грн на це виділили лише 2,2 млрд грн. 15 млрд грн передали Нафтогазу як своєрідну  дотацію. Це доказ того, чому ситуацію із ціною на газ можна назвати  тарифним геноцидом.

На цей рік ще немає затвердженого фінансового плану Нафтогазу. Ще минулого року керівництво цього монополіста запропонувало Кабміну ріст тарифів на 60 чи 70% з ростом фонду оплати праці на 300%. Кабмін не затвердив їм цей фінансовий план, а півроку вже минуло. Я переконаний, що Нафтогаз не живе по минулорічному кошторису, а підняв витрати і в кінці року Кабмін затвердить все це по факту, як це було в попередніх роках. Чиновники з народними коштами роблять, що хочуть…

У таких умовах так серйозно обмежувати у населення субсидії – це злочин.

– До виборів президента залишилося менше року. Керівник вашої політичної сили Анатолій Гриценко оголосив про свій намір балотуватися у президенти. Чи не зарано? Адже чимало потенційних кандидатів ще не відкрили свої карти щодо президентських амбіцій…

– У кожній серйозній справі є стратегія і тактика для досягнення мети. Стратегію Анатолія Гриценка наша партія підтримує.

– Останнім часом багато говорять про запит на нові обличчя. Запит – є, але нових облич, які заявили, що підуть на вибори президента у якості кандидата, поки що не має.

– Експериментувати на владі дуже дорого для самого народу. До правління країною мають іти професіонали, які успішно пройшли відповідні етапи. Так склалося, що в Україні на початку Незалежності до влади приходили особи без необхідної підготовки. В інших, прогресивних державах до влади йдуть поступово. Новою людиною там можуть бути і 70-річні, наприклад, президенту США Дональду Трампу зараз 72 роки і він нова людина у політиці. Людина у владі має мати вишкіл і належну підготовку.

У третій частині інтерв’ю з Петром Ландяком — бліц-опитування про особисте.