Священномучеників з Тернопільщини увіковічнили в іконі
Образ презентували та освятили в рамках Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українська Греко-Католицька Церква в історії та сучасних процесах розвитку українського суспільства» 22 квітня.
На іконі зображений хрест, під ним – Богородиця, яка оплакує Ісуса. Позаду – 8 священномучеників, які постраждали за віру під час гонінь Української греко-католицької церкви.
ІГОР ЗІЛІНКО, художник, автор ікони:
«Церква постраждала цілою когортою святих отців, які в 2001 році були оголошені священномучениками. Лишалося часу дуже мало, ясна річ, я не міг претендувати на таку широку і об’ємну роботу, виконуючи, скажемо, іконографічно таку велику масу, кількість тих людей, які постраждали за нашу церкву. І виникла ідея створити ікону наших подвижників, наших священномучеників, які походять з нашої землі».
о. ОРЕСТ ПАВЛІСЬКИЙ, настоятель Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ:
«Вони немов повернулися в цій іконі до свого рідного дому, стали всі разом на свою рідну землю».
У руках священномучеників – пальмові гілки.
МАРІЯ ЦИМБАЛІСТА, мистецтвознавець, працівник Національного музею ім. А. Шептицького (Львів):
«Пальмова гілка від найраніших часів, ще від ранньохристиянських часів, була символом мучеництва, а одночасно з тим – і символом вічності. І, насправді, такої божественної слави. В античній культурі ця пальмова гілка, цей атрибут був притаманний богині перемоги – Ніці. І, власне, в даному випадку цей атрибут мучеництва відразу стає і символом їхньої перемоги. Тобто, тут цей атрибут одночасно вказує і на мученицьку смерть представлених тут святих, а одночасно з тим – на ту божественну славу у вічності, в якій вони перебувають».
Одягнені вони у білі шати, що, каже мистецтвознавець, також є дуже давньою традицією.
МАРІЯ ЦИМБАЛІСТА, мистецтвознавець, працівник Національного музею ім. А. Шептицького (Львів):
«В найдавніших мозаїках збережених, 5-6 століття, апостоли і святі мученики зображалися, власне, так само, і з пальмовими гілками, і також мали ті білі шати, які були свідченням і чистоти серця, були свідченням певної такої ангельської природи, яку здобувають ті постаті, які вірно слідують шляху Христовому».
Перебуватиме ікона у відреставрованому приміщенні захристії Архикатедрального Собору.
ІГОР ЗІЛІНКО, художник, автор ікони:
«Коли ми бралися за ту ідею творення тої ікони, а працювали ми в співпраці з отцем-доктором Віталієм Козаком, з отцем Орестом, то йшлося вже відразу про те, що ця ікона буде знаходитися, власне, в цьому інтер’єрі. Відповідно, я, як художник, ми шукали форму подачі, як зробити, скільки того очищеного місця лишити, яка ця ікона має бути».
о. ОРЕСТ ПАВЛІСЬКИЙ, настоятель Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ:
«Я бажаю всім нам, щоби світла пам’ять, наша молитва, наші вчинки свідчили тільки про те, що ми є гідний народ, гідна церква, і щоб Господь Бог нам дав ласку заслуговувати щасливе майбутнє. Тому що вони свій подвиг довершили. А ми ще маємо його здійснити. Завжди, коли маєте час, заходьте до захристії, вона відчинена, помолитися, попросити заступництва оцих святих, священномучеників для кожних ваших приватних потреб, а також для нашої Церкви».
Власне, цими днями річниці відразу двох вагомих подій для Української греко-католицької церкви відзначають цьогоріч – Берестейської унії та Львівського псевдособору. Про їхню роль у житті УГКЦ, власне, й говорили на конференції у педагогічному університеті.
ВАСИЛІЙ СЕМЕНЮК, Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський (УГКЦ):
«Митрополит Андрей, вмираючи сказав такі пророчі слова, що я бачу великий упадок моєї Церкви. Через деякий час сказав, що я бачу великий розвиток моєї Церкви і України, але це може статися тоді, коли мій народ буде молитися Богу».
Ці слова Андрея Шептицького Архиєпископ і Митрополит Василій Семенюк вважає пророчими. Оскільки за час свого існування Церква, пояснює отець, пережила і переслідування, і арешти. Й сьогодні Архиєпископ радіє, бо прихильність до Бога державою більше не карається.
ВАСИЛІЙ СЕМЕНЮК, Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський (УГКЦ)
«Та я сам 16 років правив в підпіллі. Мене КГБ визивало, мучило, слідкувало, арештовувало. По 12 годин на допитах тримали. Я непритомний падав, але пережив все. Я казав, що я у політику не мішаюся. Бо моя політика – то Бог. І я того тримався».
Вагомою подією у розквіті Церкви, зокрема греко-католицької, науковці вважають Берестейську унію. Цьогоріч, до речі, відзначають її 420 річницю.
АНАТОЛІЙ КОЛОДНИЙ, заступник директора – керівник Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ
«Саме Унія зберегла українство. Був такий трикутник, який давив українців. З одного боку, шовіністична Польща, яка через католицизм прагнула нас окатоличити, спольщити. З другого боку, Москва, яка проголосила патріархат, і прагнула нас омосковити. А знизу Константинопольський патріарх, який не хотів давати свободу українцям».
Ще одна подія, на якій акцентують науковці, є Львівський псевдособор, скликаний у 1946 році.
АНАТОЛІЙ КОЛОДНИЙ, заступник директора – керівник Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ
«Ми знаємо, що цей Собор започаткував єдність, єдність, власне, православ’я та католицизму. Цей Собор, власне, відродив, що ще Володимир… Володимир, коли прийняв християнство в 988 році, воно ж не було роз’єднаним. Воно було єдиним».
Власне ці дві події й стали основними темами для обговорення на конференції у Тернопільському педагогічному університеті. На захід завітали представники і греко-католицької церкви, й інших конфесій, а також науковців.
Коментарі вимкнені.