Таємничий чоловік, який суперечить своїй долі, покаже фаталізм романтики у Тернополі

..Я падав у прірву, де не буде світанку,
Де сонце розбите об скали лежить.
На дні мого світу одні лиш уламки,
На дні твого світу – небесна блакить…
© Авіс Вінд

30 червня, 19.00. Коза – бар! Глибше реальності!!!

Авіс Вінд – літературний псевдонім хлопця, якому, здавалося б, нічого приховувати своє справжнє ім’я. Чому він підписується саме так і сам не знає, правда, часом каже, що у цій назві зберігає таємниці свого минулого. Зрідка, на хвилях відвертості признається, що колись дуже наситився славою публічної людини. Про нього уже не раз писали в газетах п’ять-сім років тому, знімали репортажі національні канали, зверталися за порадами від простого до багатого. Йому навіть вірили, його навіть зневажали, його навіть любили. Вельможі невеликого краю на захід від Тернополя широко відкривали йому двері, а він насміхався ще з порога над підстаркуватими чиновниками. Дивлячись на них з висоти своєї молодості, хлопець вважав їх зарозумілими з надто затертим відсталим світоглядом. Зараз йому вже до них байдуже і радий, що вони не мають до нього діла.

Авіс не часто пише, проте іноді бувають ночі натхнення, коли народжуються десятки сторінок прози і віршів. Його твори насичені фаталізмом романтики і вічною суперечкою з долею. Він би може й більше б писав, але сам часто намагається своїй долі суперечити, а ці поєдинки забирають у нього багато часу.

В літературній студії «Акценти» Авіс з перших її днів заснування. Саме у студії, серед поетів-студентів, він почав по-справжньому вдосконалюватись творчо і зрозумів нарешті, що поезія багато значить, як рушійна сила до нових звершень.