Тернопіль: заміна вікна — це порушення норм чинного законодавства

Продовжується бум встановлення пластикових вікон.

Найдешевший спосіб енергозбереження дається місту дорогою ціною — такі вікна помітно спотворюють пам’ятки архітектури. У старовинних кам’яницях центру міста активно встановлюють пластикові вікна та броньовані двері замість оригінальних елементів притаманних споруді. Такі ґвалтовні зміни, необдумані та невиправдані…
Заміна вікна — це нищення пам’ятки архітектури, є порушенням норм чинного законодавства. Якщо хтось викидає старі вікна і ставить пластикові — це злочин, за який чекає покарання у вигляді штрафу. В жодному разі не можна міняти формат вікна, бо врешті-решт доведеться все повертати назад і оплатити великий штраф. Те ж саме стосується заміни вхідних дверей. Люди повинні розуміти, що дерев’яне вікно є більш корисне та безпечне. Якщо у вашому помешканні в центрі міста є старі вікна, потрібно подумати як їх реставрувати! На жаль, самостійно за свої гроші реставрувати, бо Тернопіль не має програми допомоги жителям міста у цій проблемі подібної до німецьке товариство з міжнародного співробітництва GIZ у Львові.

Будинок, як людина, давайте ми йому шрами на обличчя нанесемо, око одне закриємо… У нас вікна фарбують в інший колір, міняють конструкцію, а це не відповідає паспорту фасаду. Перед тим як таке робити, нехай мешканець вийде на вулицю та подивиться на цей будинок. Тож відновимо будинки в тому вигляді, в якому вони були збудовані і нехай вони будуть окрасою нашого міста, а не потворами.

Цікавий досвід у наших сусідів.
Був прецедент коли власниці помешкання у Львові на Площі Ринок 3. Згідно судового рішення, вона була змушена поставити назад деревяні вікна замість пластикових, це три вікна квартири. Вона це зробила, але суд першої інстанції відмовив місту у відшкодуванні, йшлося про 50 тисяч гривень. Судилася Галицька райадміністрація і, на жаль, не досягли успіху. Раніше складалися протоколи на всі пластикові вікна, які виявляли. Для цього проводили систематичні перевірки. Сьогодні держава не може врегулювати це питання, щоб зупинити оці процеси руйнації. Охоронне законодавство не працює. В українських містах немає чіткої пам’яткоохоронної вертикалі. Також вона не повинна підпорядковуватись районній, обласній чи державній структурі, а бути незалежною. Тільки тоді охорона культурної спадщини стане ефективною.
Керівник проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста» GIZ Іріс Гляйхман займається відновленням старих будинків, поширює знання про архітектурну спадщину серед жителів Львова.
— «Ми три роки тому уклали програму по реставрації вікон та брам. Ці елементи кам’яниць реставрують за гроші мешканців, Німецького товариства з міжнародного співробітництва та міського бюджету. В рамках цієї програми ми проводили семінари на яких навчали локальні фірми та майстрів реставрувати згідно з пам’яткоохоронних умов вікна та брами. Ми звертаємось до мешканців, аби вони проявляли ініціативу, реставрували, а не міняли на нові вікна та брами.

Фото доньки тернополянки Валентини Зевако  Анни, яке демонструє оригінальні елементи будинку і мешканця квартири
Місцеві підприємці відреставрували понад 55 брам, що ж до вікон, то це приблизно півтисячі одиниць, якщо брати до увагу вікна в театрі Заньковецької. Це небагато в порівнянні із загальною кількістю старих брам та вікон, але мешканці починають розуміти, що з цими вікнами можна працювати і реставрувати їх. Вони звертаються до нас дедалі частіше.
Старе вікно надає більшої вартості будинку і після реставрації ще сто років прослужить. До того ж, ми не знаємо, яким чином пластикове вікно впливає на здоров’я людини. Часто пластикові вікна бувають настільки щільно встановленими, що в приміщенні утворюється пліснява. Це позначається і на здоров’ї людей. Німеччина в 90-х роках переживала бум заміни старих вікон на пластикові, але дуже скоро люди помітили, що цього не можна було робити і багатьом довелося міняти пластик на дерево. Сьогодні охочі придбати квартиру віддають перевагу житлу зі збереженими вікнами.
Передумовою нашої роботи у Львові є участь мешканців, які попередньо повинні домовитися про суми внесків на реставрацію. Навіть якщо їхній вклад незначний, люди раптом починають звертати увагу на те, що роблять за їхні гроші, а також більше дбають про брами, вікна та інші елементи облаштування в майбутньому» .

До речі… Пластикове вікно — це знахідка для злодія. Фахівці охоронних фірм зазначають, що грабіжник відкриває такі вікна викруткою, фомкою чи шпателем за 20-40 секунд. Відтиснути пластиковий склопакет простіше ніж дерев’яний Адже для злодія важливий час, якщо він вкладається у 3-4 хвилини, то лізе до помешкання. Більш надійними в порівнянні з пластиковими є старі дерев’яні двопакетні вікна. Також пластикові вікна слугують сигналом для грабіжників, що мешканці заможні.

Газова служба розповідає такі факти: — Люди встановлюють пластикові вікна, броньовані двері, електровентилятори аби покращити свій добробут, але це все є першочерговою причиною отруєння чадним газом. У приміщенні в якому знаходяться газові прилади і герметично закриті вікна та двері дуже швидко закінчується кисень. Для спалювання одного 1 м3 газу потрібно 10 м3 кисню. Це не просто цифри. У звичайній кухні площею 10 м2 маємо 30 м3 повітря. Газова плита бере 1 м3 газу в годину, газова колонка — 2, тобто за годину їхньої роботи в приміщенні повітря не стане — воно вигорить… На сьогоднішній день всі випадки отруєння пов’язані з тим, що вигоряв кисень в приміщенні. Важливо, щоб в приміщенні постійно циркулювало повітря. В дерев’яних вікнах є кватирки, нещодавно ми проводили опитування і люди старшого покоління розповідали, що при роботі газових приладів у них завжди відкрита кватирка, а в пластикових вікнах їх немає. Тому ми наголошуємо, що в них повинні бути передбачені провітрювачі.

І на завершення, думка мистецтвознавця Оксани Романів-Тріски —« Мені видається, що наші можновладці все-таки не хочуть брати відповідальність на себе за зовнішній вигляд міста і тому просторікують про недосконале законодавство. Чому містянам не все одно, як виглядає стара частина міста, а людям, причетним до влади байдуже? Невже з Києва має прийти директива, як мешканцям будинків міняти старі вікна на нові, як реставрувати фасади?
В будинках повністю руйнується архітектоніка фасадів, оскільки трьохдільні вікна міняють на дводільні, дводільні — на однодільні, верхні горизонтальні поділи вікна роблять як кому зручніше. Половині вікон надають коричневого кольору, іншій частині — білого… Ще одне болюче питання — чи можна фасади будівель кожному власнику малювати як заманеться, не співставляючи їх з іншими будинками, інший аспект – чи кожен магазин повинен викладати тротуарну плитку біля свого закладу по-своєму? Болюче питання історичних вулиць – «шпаківні» мансард на дахах. Чому не вироблена спільна стратегія ремонтних робіт для старої частини міста? (Зрештою, така стратегія повинна бути розроблена і для нових мікрорайонів). Цей перелік можна ще довго продовжувати» .

Фактом залишається те, що до 1939 р. в архітектурному вимірі місто забудовувалось та відновлювалось гармонійно, а за останні двадцять років все пішло шкереберть, засвідчуючи теперішній несмак, невігластво та корупційність. До речі, на міського голову покладено обов’язок забезпечувати дотримання законів, зокрема й у сфері охорони культурної спадщини та будівництва. Йому підзвітні департамент містобудування та управління охорони історичного середовища.

Тому виникає декілька актуальних запитань:
— яку функцію у цій справі відіграють районні архітектори і головний архітектор ?
— Чи є виготовлені паспорти на фасади будинків у історичній частині міста?
— Як співпрацює міська влада і ЖЕКи, ОСББ у сфері контролю над ремонтними роботами мешканців?

За матеріалами Богдана Ворона.