Тернопільщина із документом, або Що гальмує туристичний «локомотив»?

Паспорт Тернопілля представили в обласному центрі минулого тижня. Над проектом більш ніж півроку працювали чиновники, науковці, представники туристичного бізнесу, члени громадських організацій. Ініціатором створення документа, в якому узагальнили всі ресурси та перспективи краю в цій галузі, стало управління з питань туризму та курортів облдержадміністрації.

Учасники робочої групи оцінювали відпочинкові «плюси» й «мінуси» кожного із районів: переваги клімату, кількість водойм, наявність архітектурно-історичних пам’яток, храмів, спортивних об’єктів. Цікавив їх і комфорт гостей — аналізували стан готелів, культурних, розважальних закладів, кафе, ресторанів. Не забули і про бажання сучасних туристів увесь час бути «на зв’язку» й користуватися благами цивілізації — досліджували медичне й транспортне забезпечення районів, стан доріг, наявність поштових відділень.

У будь-якого виду туризму, що функціонує чи міг би розвинутися на Тернопіллі, є свої сильні та слабкі сторони, каже начальник управління з питань туризму та курортів ОДА Леся Серетна. Наприклад, доволі пріоритетним є лікувально-оздоровчий напрям. Такому відпочинку сприяє і клімат, і екологія краю, багаті традиції, рекреаційний потенціал. Проте на заваді розвитку стають низький рівень використання мінеральних ресурсів, проблеми із матеріально-технічним станом медичних закладів. Та й турфірми не розповідають своїм клієнтам про можливість оздоровлення на Тернопіллі, тож, зрештою, бажаючі просто не можуть віднайти інформації про потрібні лікувально-оздоровчі послуги.

Невтішна ситуація і зі сільським, так званим зеленим туризмом. «Ніби ми не так далеко від Карпат, маємо свій бренд, Дністровський каньйон. Чим похвалитися є, а відпочивальників обмаль», — зазначає Леся Йосифівна. Ті ж що зважуються на мандрівку, мусять стикатися з труднощами. Адже навіть туристи, що займаються сплавами по Дністрі, не можуть зупинитися у сільській місцевості через відсутність під’їзних доріг.

Локомотивом розвитку всієї галузі називає зелений туризм доцент кафедри маркетингу Тернопільського інституту соціальних та інформаційних технологій Олена Дейнека, що здійснювала науковий та методологічний супровід дослідження проекту. Оскільки в нашій області цей «паровоз» ледве «чмихає», то не набагато успішнішими є інші варіанти відпочинку. За словами спеціаліста, найбільш розвинений у краї тематичний туризм. Це — різноманітні фестивалі, свята, конкурси, фести, що проходять, як правило, за бюджетні кошти. «Хотіла би наголосити на диспропорції між активною участю держави та підприємців і громади, — каже Олена Євгенівна. — Вони всі є повноправними учасниками туристичного процесу, які повинні прикластися до його популяризації. Мушу констатувати, що нині ця проблема повинна більшою мірою лягти на плечі двох останніх».

Краянам треба не лише пропонувати нові ініціативи, а й навчитися цінувати те, що в нас є. Тобто зробити принади області відомими й доступними, а сам процес відпочинку — зручним та вигідним. Поки що ж туризм важко назвати повноцінною галуззю економіки й наповнювачем бюджету. Це скоріше певний інфраструктурний придаток. Тепер серед найбільш «відпочинкових» точок на карті — Гусятинський і Кременецький райони та обласний центр.

Слухаючи спеціалістів, складається враження, що змінити ситуацію не так вже й складно. Важливо поставити конкретні цілі. Наприклад, заохотити туристів залишати в нас кошти: облаштувати сувенірні крамнички, зони для пікніків, вдосконалити сферу послуг, що обслуговує мандрівників. Знову ж таки подбати про дороги, систематичні автобусні рейси, відрегульовані комфортні подорожі до доведених до пуття природних та історичних перлин. Не завадить розширити мережу готелів, мотелів, хостелів та садиб для затишного перебування прибулих. Ну і, крім того, не треба соромитися широкомасштабно піарити Тернопілля: з печерами, замками, сплавами й гостинними мешканцями. Бо якщо не похвалимося власним багатством самі, то сусіди за нас цього не зроблять.