Тернополянка Уляна Воробей розповіла про «жахи» закулісся «Голосу країни»

Як писав Погляд Уляна Воробей з Тернополя програла співочу дуель Ользі Панкратовій з Севастополя на “Голосі країні-2″.

Виступ Уляни Воробей активно обговорюють тернополяни, в соціальних мережах – в тому числі. Як свідчать коментарі, на думку багатьох, Уляна виступила значно краще і цілком заслуговувала й на перемогу в проекті. ЇЇ суперницю Ольгу Панкратову називають військовою, та заслуженою співачкою Росії (що викликало немало негативних емоцій в тернополян). Через такий розвиток подій на шоу, “Голос країни” називають сумнівним проектом.

“Нова Тернопільська газета” попробувала дізнатись, що ж насправді відбувається за закуліссям шоу “Голос країна-2”

З Уляною та її мамою, яка приїхала підтримати доньку з далекої Америки, де живе уже 15 років, кореспонденту «Нової ..» вдалося поспілкуватися «наживо», – пише ЗЗ. Уляна завітала до рідного міста, щоб виконати дві пісні на тернопільських днях моди, що відбувалися в Українському домі «Перемога» минулої суботи. Нині таких запрошень у неї все більше. І це не може не тішити, адже ця світла дівчина вартує тільки найкращого!

«Так приємно, що незнайомі люди у Тернополі підтримують мене, як свою рідну. Це додає такої впевненості!» – із щирою вдячністю каже Уляна Воробей, яка віднедавна стала відомою на всю Україну завдяки участі у вокальному проекті «Голос країни», що на телеканалі «1+1». Тернопільська співачка, яка нині живе у Києві, легко пройшла «сліпі» прослуховування. Ніхто не сумнівався, що вона з такою ж легкістю переможе у музичних батлах, адже її соковитий голос зачаровує і вражає своєю гнучкістю та здатністю «бавитися» з будь-яким музичним жанром. Саме тому колеги по команді Валерії, до якої вона потрапила, зізнавалися, що не хотіли б співати на пару з голосистою тернополянкою, адже бачили у ній серйозну суперницю. У перемозі Уляни були впевнені і шанувальники, і друзі-професіонали. Тому те, що дівчина покинула шоу, стало для багатьох великою і дуже прикрою несподіванкою…

–          Улянко, чи змінилося твоє життя після участі в «Голосі країни»?

–          Змінилося! Причому на краще. Я ожила – іншим словом це не назвеш. У мене був важкий період в особистому житті, і це, звичайно, позначилося на творчості. Попри все, завдяки «Голосу країни» я зробила великий крок уперед. Будь-який шанс у житті дається не просто так, я завжди була у цьому переконана, і буду радіти навіть найменшій перемозі і дякувати за це Богу.

–          Чому тебе передусім навчила участь у цьому проекті?

–          Я зрозуміла, що життя – це не казковий сон. Тим більше – зіркове життя. Якщо я прагну до цього, то повинна усвідомлювати і розуміти, що у цій сфері ідуть випробування, як то кажуть, по повній програмі. Зрозуміла також, що треба бути сильнішою. Важко, звичайно, при цьому залишатися людиною. Але якщо я вибрала шлях жити за Божими законами, то стараюся.

–          На твою думку, чи правильно, що в конкурсі змагаються і артисти, які уже досягли визнання, і виконавці-початківці? Вони начебто не на рівних умовах. Скажімо, твоя суперниця по батлах Ольга Панкратова – заслужена артистка Росії…

–          Відверто кажучи, я така ризикована, що мені байдуже, чи заслужена, чи народна. Я не боялася цього, насамперед дивилася на професіоналізм, все-таки сподівалася, що це буде справжній вокальний конкурс, а це просто шоу. І я стала жертвою цього шоу… Мої друзі дуже хвилювалися, як я усе це переживу, бо я все дуже близько беру до серця.

–          Ти вірила, що справедливість є?

–          Вірила до останнього (сміється, – авт.). Навіть тоді, коли мені на репетиціях казали: «Улянка, будь готова, там уже все вирішено…» Розумієте, річ у тім, що люди, які творять це шоу, і багато його учасників між собою пов’язані. Скажімо, ті, хто брав до того участь у «Новій хвилі», ближче знайомі з Костянтином Меладзе. Ще хтось чийсь кум, брат,сват… Як не замовити про когось слово, тим паче, якщо це заслужена артистка? До речі, Ольга Панкратова хоч і з Севастополя, але вона вже давно там не живе, а в Москві.

–          Виникає запитання, голосом якої країни вона прагне стати, а шанс у тебе відібрала…

–          Я зовсім не хвилювалася співати у парі з нею, бо відчувала, що маю великі переваги в голосі, виконую різнопланові пісні. Була впевнена, але ж… Не пощастило мені, мабуть.

–          Тобі дісталася пісня, як сказала Валерія, не зовсім комфортна для тебе – «Мой первий день без тебя», але ти її виконала чудово, гарно показала голос.

–          Я старалася, хотіла, щоб номер був гарний. Часу було дуже мало: першого дня вручили конверти з піснею, наступного дня була перша репетиція – від ранку до вечора, що втомило неймовірно, а на третій день уже зйомки батлів. Перед зйомками я цілу ніч не спала, репетирувала. Щодо пісні, то Ольга проговорилася, що сама «вибирала» її. Тому що не могла вивчити іншу пісню – Глорії Гейнор «I Will Survive”. Ех, а я би в цій пісні так розвернулася!..

–          А ти не знаєш, хто «кришує» Ольгу?

–          Наскільки я зрозуміла, чоловік. Мені моя дизайнера на проекті сказала: «Ти не помітила, що вона носить одяг з останньої колекції «Кензо»? Щоб таке одягати, треба добре на ногах стояти…». Дивно мені, що музичний продюсер проекту Костянтин Меладзе у моїй присутності почувався якось незручно. Принаймні мені так здавалося. Хоча Меладзе мені дуже сподобався, він потужний продюсер-професіонал з хорошим музичним смаком, людину бачить наскрізь і відчуває, що з неї можна зробити. Відразу мене запитав, чи я співаю репертуар Тоні Брекстон. Я йому ще показала свою народну манеру, він дуже схвально сприйняв. Але ж…

–          Після вашого батлу Валерія зауважила, що це навіть не вокальна битва, а бій характерів, а в Ольги характеру було більше. А Діана Арбеніна сказала, що у тебе потужніший вокал, але у виконанні Ольги було більше болю. Цирк та й годі!..

–          Шкода, що не показали очі тренерів після того, як вони висунули свій «вердикт». У них було стільки розпачу… Потім Арбеніна підійшла до мене і вибачилася, сказала: «Ти била лучшая. Никогда не опускайте руки. Ви же понимаете – от нас ничего не зависит…» Усе це чули мої друзі, після чого пройнялися до неї повагою. Вона розмовляла зі мною хвилин десять, але я від тієї радості, що вона мене так підтримала, навіть не могал всього сприйняти! Я чудово розумію, як усе відбувається: хтось з кимось дружить, хтось з учасників має «дах», а я – «дівчинка нізвідки»…

–          Склалося враження, що Валерія теж дуже щиро за тебе вболівала. Як ти думаєш, чи не шкодувала вона, що сформувала саме таку пару?

–          Йосип Пригожин, напарник по проекту і чоловік та продюсер Валерії, сказав мені: «Я би никогда вас не поставил вместе». Якщо він так сказав, отже, вона не вибирала… Зі мною також ділилися своїми міркуваннями інші учасники, яким «рекомендували» на репетиціях співати спокійніше, не так виразно, щоб інший учасник по батлах, за яким «тягнуть», не виглядав слабше. Це огидно! Хоч би так відкрито не говорили. А дівчинка з команди Скрипки розповідала, що він викликав усіх і в буквальному значенні плакав: «Зрозумійте, ми нічого не вирішуємо. Нам сказали – ми робимо». Знову ж таки, я тренерів розумію, їм теж потрібна реклама. Після таких шоу вони стають ще більш популярними. Я ще з дитинства пам’ятаю, адже брала участь у багатьох конкурсах та фестивалях: чим престижніший конкурс, тим більше блату, тим більше бруду. Я це бачила, але, напевно, трошки забула…

–          Чого ще не побачили телеглядачі?

–          Ой, багато чого! По телевізору – яскрава цукерочка. Скажімо, люди думають, що на проекті з нами займалися вокалом. Та хто там з нами займався! Нас, як котиків, покидали у воду: хто випливе, а хто ні. Вони може сподівалися, що я взагалі не заспіваю цю пісню. Друзі казали мені: сприймай це як шоу, насолоджуйся улюбленою справою, тільки не бери все близько до серця. Але я так не вмію… Адже яка я – такою є і моя пісня. Коли я на сцені, то живу піснею, просто «включаюся». Пісня – то моє життя, як я можу не брати близько до серця?

–          По іншому й бути не може, – приєднується до розмови мама Уляни пані Люба, – адже за день до народження Уляночки я ще керувала хором з оркестрової ями. Вже на сцені не могла, бо був животик великий. Цілу вагітність виступала, а коли вона вже народилася, мені було дуже близько до роботи, тож я навіть не була у декретній відпустці: ставила візочок і Улянка спала під спів хору. А коли я йшла співати соло, то її по черзі бавили хористи.

–          Пані Любо, вам, мабуть, важко жити так далеко від доньки?

–          Дуже… Не було такого дня, щоб я не зателефонувала Улянці. Я так живу, наче одна моя рука зі мною, а друга там, за океаном… Мені так важко, що я не можу передати! Я дала собі слово, що заберу Улянку до Америки, якщо Україні не потрібні такі таланти. Але вона завжди вмовляє мене: «мамо, ти залишила нас маленьких, поїхала, щоб я вивчилася і співала, як я можу тепер поїхати з України?..»

–          Уляно, що плануєш далі?

–          Я запалилася, набралася, як то кажуть, їді (сміється, – авт.), тож планів багато. У мене нещодавно з’явилася людина, яка може допомогти. Не знаю, чи він з’явився завдяки проекту, чи уже вимолила собі.

–          Він з’явився у твоїй творчості чи в особистому житті?

–          Два в одному! Він мене знайшов сам. Крутиться в шоу-бізнесових колах, тож добре розуміється у цій сфері, знає багатьох людей. До речі, брав участь в «Х-факторі», причому випадково – прийшов друга підтримувати і теж заспівав. Не хочу називати його імені, щоб не наврочити, бо у нас все тільки починається. Скажу лише, що я звикла сама за все відповідати, а тепер є на кого опертися. Це дуже гарне відчуття.

Що планую? Буду записувати пісні. Надходять також різні пропозиції. Скажімо, днями задзвонили мені із Львівської філармонії, де готують творчий вечір, попросили заспівати 4-7 пісень Софії Ротару. Сказали мені: «Ми бачили вас у проекті, ви настільки унікальна». Уявляєте, як це приємно! Маю також поїхати в Америку з гастролями. Словом, графік розписаний уже до червня, роботи вистачає…

–          Чи будеш ти й надалі пробувати свої сили у вокальних конкурсах?

–          У мене двояке відчуття: з одного боку хотілося б, особливо тепер, ще по гарячих слідах «Голосу країни». З іншого – у мене уже закрутилося інше життя, може, уже не варто.

–          І наостанок: що би ти порадила тим, хто хоче брати участь у конкурсах?

–          Хай вони не ламають своїх мрій. Якщо відчуваєте, що можете змінити щось у своєму житті, – змінюйте. Але сприймайте все не так серйозно, як я.

 

Розмовляла Мар’яна Юхно-Лучка