Тернополянин Борис Явір дітей назвав за давнім язичницьким звичаєм

Тернополянин Борис Явір провів обряд наречення над молодшим сином Яромиром. Без гостей і фотоапарату. Вранці у своїй квартирі. Борис – одружений 2 роки. Дружина Юліана у декретній відпустці. Мають старшу дитину – Аріану, якій виповнився рік. 

– Дітей ми не хрестили, церковного шлюбу не брали. – розповідає сайту “ПроТе“. – Над дітьми провели індивідуальний батьківський обряд ім’янаречення. Дуже простий, без пафосу, вдома. Після пологового, коли приїхали додому, запалили воскову свічку, жінка символічно передала мені сина (мати, яка привела дитину у світ, передає її батькові – голові роду під його опіку). Я взяв дитину на свою вишивану сорочку, сказав, що від себе та предків приймаю її в наш рід, попросив предків бути їй охоронцями. Назвав Яромиром, адже ім’я несе в собі дух першості і дух Сонця. Дочка – Аріана, походить від стародавнього кореня *ar, який означає “світлий”, “благородний”, а в мові галлів Вельсу –  “срібний”.

Язичником Борис Явір став ще школярем.

– Відчував Природу. – говорить. – Родичі у неділю йшли до церкви, а я хотів до лісу, на став. У селі пасли корів чередою і люди мінялися, щоб не вийшло їм на неділю, бо більшість йде до храму. Пасти корову зголошувався я. Вона коло мене була спокійною. Тут теж є якась енергетична взаємодія: в одних людей корова постійно тікає чи десь бігає, ловлять її по полю, а я лишав її на пасовищі і йшов до лісу гуляти. Приходив – корова собі спокійно паслася. А ще любив лежати у траві, спостерігати за хмарами на небі, допізна дивився на зорі вночі. Таке в мене було єднання з природою в дитинстві.

Потім почав задавати дуже багато запитань родичам на теми філософії, релігії, історії. Вони не завжди могли відповісти на них. Навчаючись у школі, з 10-12 років записався в бібліотеку. Після уроків йшов туди, пропадав у читальному залі. Читав наукові журнали, історичні книжки. І зрозумів, що монотеїстичні релігії не відповідають моєму світовідчуттю та світорозумінню.

Щодо питання єдиної істини, то в мене є відчуття єдності з Природою, єдності землі і неба. Такі відчуття переживаю більше всередині себе, не виплескую назовні. Знаю, що людські емоції, людські прокльони, людська радість є формами енергії, яка робить відбиток на всьому, чого торкається. Кожен з нас є частиною так званої Творчої Сили, а, отже, водночас, частиною Землі, відтак частиною Сонячної системи, частиною нашої Галактики, Всесвіту.

Різні релігії розуміння устрою світу передають по-своєму: щось більш правильно, щось неправильно. Якісь уявлення передаються не зовсім адекватно до того, що люди самі знають про нашу планету. З іншого боку, наука дуже багато відкрила про наш світ загалом, але бачимо, що ще чимало релігій просто не хочуть мінятися. Людство з одного боку йде на зміни, а з іншого – боїться їх. Люди звикають їздити певною колією – їм так зручніше. Коли є зміни, до них тяжко адаптовуватися. Я – за ті світогляди, які найбільш адекватно передають існування світу, які найбільш природовідповідні.

Дехто чуючи, що я язичник, насторожується. Було, що агресивно реагували. Це, зазвичай, в соцмережах. Особисто незнайомі люди, долучалися в друзі, починали гнівно коментувати мої записи, ображали, показуючи низький рівень підготовки з питання. Зазвичай таке спілкування завершується блокуванням недоброзичливців. В реальному житті теж знаю людей, які негативно сприймають мої переконання. Але після того, як я їм наводив релігійні, історичні аргументи, вони вмовкали. Не знаю, якими вони далі лишилися, але переставали мене чіпати. Коли адекватній людині наводиш аргумент, вона, можливо, сама не змінюється, але принаймні бере його до уваги. І так в усьому. Ті, хто мене знають краще, сприймають нормально.

Щодо відвідування церкви, то я можу зайти всередину (наприклад, на екскурсії), але не йду, як до місця, в якому можна помолитися. Дружина таких самих поглядів – ми так зійшлися. Вона має навіть ще спокійніше ставлення до релігій, ніж я.

У неділю Борис Явір за звичкою не працює.

– Відпочиваю в той день, коли мені виходить. – продовжує. –  Можемо десь із жінкою погуляти, до родичів поїхати. Дрова у неділю рубати не буду. Хіба б виникла потреба. Дуже добре пам’ятаю слова брата моєї бабці, який казав: «Свято для людини, а не людина для свята».

У 16 років  Борис змінив прізвище. Повне – Явір Іскра.

– Я собі подумав, що так буде краще. – розповідає. – Яке в мене було прізвище до того, не приховую, але і не висвітлюю. У моїх предків часто мінялися прізвища. То секретарка сільської ради недочула і написала не так, то влада мінялася і при зміні документів знову записали не так. Трохи були глухі, чи як, в тій сільській раді. Все одно, те прізвище, яке мав до зміни, не було родовим. Прізвище – це пізніший додаток до імені. Мені більше подобається, як дотепер збереглося в Ісландії, що в них прізвищами служить форма по-батькові. Наприклад, Ерік Міхаельсон – це означає, що Ерік, син Михайла. В нас також є прізвища, утворені за таким принципом – від батька (патронімічні; завершуються на -ич) чи від матері (матронімічні; завершуються на -ишин – якщо син ріс без батька, в сім’ї вдови).

Своє прізвище сприймаю як друге ім’я. Воно запам’ятовується, є незвичним. Багато хто пише через дефіс, а в мене без дефісу.

Борис Явір – магістр педагогічної освіти, спеціаліст образотворчого мистецтва. Основний заробіток – поліграфія, дизайн. Має рекламно-поліграфічний родинний бізнес. Називає себе друкарем. Друкує візитки, книжки, запрошення, календарі, друк на одязі, футболках. Досліджує стародавні городища і святилища. Проводить екскурсії історичними місцями. Понад  10 років по Тернополю їздить на велосипеді. Виїжджає ним за місто. Відвідує стародавні місця. В середньому за кілька годин намотує 80 кілометрів. Громадським транспортом користується хіба в дощ або коли далеко їде. Завжди носить капелюх.

Джерело: ПроТе