У Тернополі хочуть провести Чемпіонат Європи з фрі-файту

Презентація професійного фрі-файту в Тернополі відбулася на високому рівні. Фаховий щабель вільної боротьби представили на міжнародному турнірі «Битва за честь». А починалося все так…

Віктор Мацикур, співголова промоутерського центру «Характерник»: «Ми, мабуть, у форматі наших трьох співголів, отримали дуже добрий позитивний досвід під час зйомок першого в Україні козацького реаліті-проекту «Мій лицарський хрест». І ось цей досвід виявився не просто позитивним. А після того, коли ми відзняли проект, коли він закінчився, задавли собі питання: «Що робити далі?». Ми зрозуміли, що є перспектива в роботі з професійним спортом, спортом вищих досягнень Міжнародної федерації фрі-файту. Це –дивізіон «Мастерс»».

На думку організаторів, прийшов час розвіювати стереотипи, що чемпіони походять виключно з з-за кордону чи українських мегаполісів. Настала пора показати, що переможцем може стати звичайний хлопчина з маловідомого міста. А такі проекти, як «Мій лицарський хрест», є кроком на шляху до цієї ідеології.

Юрій Юрик, співголова промоутерського центру «Характерник»: «Ми також хочемо створювати свої міфи. Але дуже позитивні міфи для молоді, які вони можуть візуально побачити. І одним із цих є, для прикладу, те, що ми почали створювати проект «Мій лицарський хрест». Ми зараз хочемо його видати як відеоверсію, збірку відео, щоб ми її розповсюдили серед шкіл, серед громадських організацій. Бо насправді є що подивитися».

Міжнародний турнір «Битва за честь» став продовженням змагань із фрі-файту. На відміну від реаліті-проекту «Мій лицарський хрест», в октагоні боролися досвідчені дорослі спортсмени з України та сусідніх держав. Тому юні прихильники фрі-файту лише спостерігали за поєдинками та вболівали за своїх кумирів і наставників.

Олександр Долішній, учасник міжнародного турніру «Битва за честь» (Україна, м. Тернопіль): «Було багато батьків з молодшими дітьми, особливо 5-6 років. І вчора проводив тренування – діти були дуже задоволені, вони ніби пишались тим, що вони змогли побачити, як я виступаю».

Про те, що турнір був справді «дорослим», свідчила й фізична підготовка його учасників. Сила ударів, травми та навіть кров супроводжували змагання від початку до кінця. Але хоч візуально все виглядало подекуди жорстоко, травм після поєдинків у спортсменів – не більше, ніж в інших видах спорту, – зазначає організатор турніру та керівник Федерації фрі-файту Тернопільщини Валерій Чоботарь.

Валерій Чоботарь, керівник обласного осередку Всеукраїнської Федерації фрі-файту та контактних єдиноборств: «Хоч насправді візуально це виглядало дійсно жорстко, бо це професійний турнір – ми цього не приховуємо, це в певній мірі було нашою метою, – але всі живі-здорові, немає якихось ушкоджень. Про суперників я можу сказати так само. Хоча є ушкодження ступні в одного з бійців. Ну, це жорсткий вид спорту, на жаль. Скажу чесно, на нашому турнірі – набагато менше травм, аніж після футбольного матчу. А кількість учасників майже така сама».

У скільки фінансово обійшовся турнір, ініціатори змагань не кажуть. Лише зізнаються, що багато активістів допомагало в організації дійства безкоштовно. А витратитися спонсорам довелося не тільки на матеріально-технічну базу, промоцію та прийом гостей, а й на усунення наслідків шоу.

Роман Заставний, меценат міжнародного турніру з фрі-файту «Битва за честь»: «Особливо для себе я витратився дуже серйозно, тому що на наступний день я купував каплі для горла, для носа. Тому що я чомусь під час турніру переконав себе, що я професійно знаюсь на бійцях, на тактиці проведення бою, і пробував кричати, підтримувати. Кричав: «Пускай!», «Натискай!», «Відступай!» «Не підставляйся!». І це до такої міри, що в неділю ранком я жахливо захрип, просто зірвав горло. А увечері взагалі не міг розмовляти».

Валерій Чоботарь, керівник обласного осередку Всеукраїнської Федерації фрі-файту та контактних єдиноборств: «Надзвичайно велика кількість волонтерами працювало на цьому турнірі. І якщо би цим людям оплачували кошти, захід був би, мабуть, узагалі фантастичним по ціні. – і ми навряд чи змогли би його провести. Насправді люди робили величезний, колосальний об’єм роботи. Вони це робили з величезним бажанням, із потребою вкластися і розумінням, до чого це приведе».

Моральне задоволення замість матеріального від роботи над турніром отримали помічники-волонтери. Світлана Наконечна віднедавна сама займається фрі-файтом. А отже щодня бачить роботу тренерів і борців. Тому дівчина з охотою допомагала в організації «Битви за честь».

Світлана Наконечна, волонтер міжнародного турніру з фрі-файту «Битва за честь»: «Бачу хлопців і бачу організаторів свята. І саме їхній дух їхня енергія – усе ніби притягує магнітом. І я, чесно кажучи, з великим бажанням і задоволенням хотіла тягнутися до них і чимось їм допомогти з власного бажання – дійсно щиро допомогти людям, які роблять добру справу і, тим більше, взяти собі якісь навички. І ще плюс те, що мені подобається вид спорту фрі-файт. За цим мені цікаво спостерігати, організація теж цікава».

Якщо зовнішньою атмосферою змагань організатори та глядачі залишилися задоволені, то внутрішні моменти поєдинків найкраще оцінювати самим фрі-файтерам. Перед виходом на килим, розповідають учасники, думали тільки про бій та фізичну підготовку суперників. Але в результаті турніром залишилися задоволені.

Тарас Піхуник, учасник міжнародного турніру «Битва за честь» (Україна, м. Чортків): «Не можу сказати, що там були якісь недолікии. Все було класно і супер».

Наступним кроком у розвитку фрі-файту в Україні і на Тернопільщині зокрема планують Чемпіонат Європи з цього виду спорту в нашому місті. Для цього в Тернополі є всі задатки і два пояси Чемпіонів України з п’яти, зазначають організатори «Битви за честь». Але про остаточний час та учасників європейського турніру говорити поки що рано. Для початку організаційні моменти треба узгодити на державному рівні, – повідомляє ІНТБ.