У Тернополі глухонімі водії возять сліпих пасажирів

Цьогорічна зима внесла свої корективи в життя населення. З настанням пониженої температури ми можемо бачити той фронт робіт, що ведеться оперативними службами як на вулицях, так і через засоби масової інформації, хтось став менше виходити на вулицю, хтось допомагає потерпілим зігрітись від переохолодження, хтось старається попередити інших про небезпеку. Якщо коротко, то кожен – чи то господар, чи то керівник установи намагається не припиняти своєї звичної діяльності в умовах суворої зими або зменшити її наслідки, навіть якщо для цього потрібно робити таке чого раніше не робилося.

А ось тернопільським перевізникам все до одного місця. Вони не те, щоб вносили зміни у свою роботу, а й не хочуть робити того, що потрібно.

По-перше – заморожені вікна автобусів. Поїздивши маршрутками протягом тижня я зловив себе на тому, що переді мною постала крайня необхідність рахувати зупинки та повороти. Добре тим людям, які сидять біля вікна, вони можуть, наражаючись на небезпеку обмороження пальців рук, розтопити лід на склі. А інші? Вчора їду, дзвонить мій мобільний, поки розмовляв, збився з ліку зупинок і в результаті проїхав на дві більше. На прохання пасажирів, щоб оголошувалися назви зупинок водії або щось промичать, або в кращому випадку два-три рази озвучить і знов тишина. Зате, коли заходять пасажири і треба платити за проїзд, то до водіїв вертається людська (деколи й нелюдська) мова, і лине пісня: «Задні двері, оплачуєм проїзд» чи «Картки тернополянина після десятої». А такі речі, як назва зупинки, а також наступної, повинні оголошуватися. Хоча, якщо подивитися з іншої сторони, то, сьогодні, не бачив жодної людини, яка б дивилась в мобілку – всі уважно рахують зупинки та включають внутрішню геолокаційну систему. Можливо водії в такий спосіб піклуються про наше здоров’я. У якийсь момент зловив себе на думці, що я вже в найближчому майбутньому та їду гіперлупом (Hyperloop). Можливо Ілон Маск заключив із Надалом таємну угоду про пілотний проект щодо психологічної стійкості пасажирів при перебуванні в невідомому просторі. Шановні водії, будьте уважними до оточуючих вас. Це легко, просто треба бути добрішими.

По-друге – виїзд техніки зранку. Цей тиждень показав ще одну проблему до якої перевізники виявилися неготовими. Я, на свою радість, зміг влізти в переповнену маршрутку, хоча тиждень тому, вона, в цей час, була напівпорожньою. Але вже на наступній зупинці не всі пасажири вмістились. Уявляю, як їм прийшлося очікувати ще 20 хвилин на двадцятиградусному морозі. А все тому, що мабуть не готові перевізники до таких перепадів температури і всі автобуси не в змозі вийти з парку в призначений час.

Іван Жук