У відділенні недоношених немовлят Тернопільської обласної дитячої лікарні дарують шанс на життя «раннім пташкам»

 

Їх називають ранніми пташенятами. Немовлят, які народжуються передчасно. Їм би ще рости і рости у лоні матері, грітися її теплом, бути з нею одним, єдиним цілим, набиратися життєдайної сили. А вони, такі крихітні, маленькі, але живі, з’являються на світ. І від того, як він, цей світ прийме немовля, залежить його життя. Адже усі органи передчасно народженої дитинки не готові до існування поза організмом матері. Аби такі немовлята вижили і стали здоровими, необхідне правильне вчасне лікування, догляд, спеціальне обладнання, професійність персоналу, надзвичайне терпіння, турбота і любов батьків. І тоді виросте син-богатир чи красуня-доня, – пише Наш День.

Я пригадую свій візит у відділення в уже далекому, 1999-му році. Тоді, 20 літ тому, в області народжувалося 650-700 недоношених немовлят. Найменша дівчинка, яку виходили тут медики, важила 590 грамів. Не раз навідувалася до своїх рятівників, до тих, хто своєю любов’ю, добротою і ніжністю подарував їй цей прекрасний світ. А недавно тут виходжували немовля вагою трошки більше шестисот грамів.

Останнім часом у відділенні виходжують 230-270 діток.

– Однак у відсотковому відношенні до загальної чисельності пологів кількість передчасно народжених немовлят в області не зменшилася, – зазначає завідувачка кафедри педіатрії, консультант неонатального центру обласної дитячої лікарні Галина Андріївна Павлишин. – Те ж саме стосується і появи на світ глибоко недоношених малят з масою від 500 грамів, менше 32 тижнів – щороку маємо 70-80 таких діток. Виходжування їх є і дороговартісне, і тривале, потребує багато сил та енергії від людей, які тут працюють. Кожна дитинка потребує особливого догляду.

– Медсестри проходять у нас випробувальний термін, стажуються, – каже завідувачка відділення Тетяна Володимирівна Бліхар. – Витримують не всі. Залишаються лише ті, хто не лише шукає роботу, а й готовий ділитися теплотою і любов’ю з крихітками, які борються за життя. Адже ми буквально по хвилинах відстежуємо стан недоношених немовлят. Для кожного потрібен індивідуальний підхід, обсяг і тривалість медичної допомоги залежать від того, на якому терміні і з якою вагою народилася дитинка.

Виходжують у відділенні недоношених діток, які поступають з усіх пологових будинків області, перинатальних центрів, з відділення інтенсивної терапії новонароджених.

 

– Перевага у тому, що ми перебуваємо в складі багатопрофільної лікарні, де є всі вузькі дитячі спеціалісти, – додає Тетяна Володимирівна. – При потребі вони оперативно нададуть кваліфіковану консультацію чи медичну допомогу. Здійснять оперативні втручання. Або ж приймуть рішення про відправлення дитинки у відповідні київські клініки для подальшого лікування. Адже що раніше немовля  з’явилося на світ, то більша ймовірність розвитку різних ускладнень. Часто йде ураження нервової системи, патологія легенів, вроджені пневмонії, внутрішньоутробні інфекції, анемії… Багато недоношених дітей мають ретинопатії – ураження сітчастої оболонки очей. Виявляємо ортопедичні проблеми, вроджені вади серця. У перший же день поступлення робимо УЗД внутрішніх органів та головного мозку, МРТ, проводимо генетичні та різноманітні лабораторні обстеження. Головне також для нас – налагодити функцію дихання у дитини, адже зазвичай немовлята поступають у відділення після перебування на апараті штучної вентиляції легень.

Взагалі, тут люблять добрі історії. За сорок років, які Тетяна Бліхар працює у відділенні, вдалося виходити тисячі крихітних пацієнтів.

– Вони приходять до нас зараз – хто з батьками, хто сам,   дорослий. Є і такі, що ми виходили їх, а тепер рятуємо уже їхніх внуків. Дивуються позитивним нововведенням. Адже раніше мами відвідували своїх немовлят лише у певну годину. Тепер вони лежать разом зі своїми крихітками, ми лікуємо, робимо різні маніпуляції. А мама доглядає. Ми жартуємо, що наші мамочки виходять з відділення професорами, часто навіть підказують своїм сімейним лікарям, як поводитися з недоношеними дітками.  Ми тішимося, коли вони приходять і розказують про свої успіхи, досягнення.

Хоча, на жаль, буває й по-іншому. Хтось лякається хвороби чи довгого виходжування крихітки, того, що в лікарні доведеться провести два-три місяці, і вибирає собі легше життя. Для когось це була небажана вагітність, і тоді зрікаються найріднішої маленької людини одразу. Щонайменше двоє-троє немовлят щороку працівники відділення передають у дитячі будинки, бо від них відмовляються батьки. От і зараз у відділенні є крихітна дівчинка, передчасно народжена вдома. Її привезла «швидка», а мама не з’являлася досі.

А «ранні пташенята» якраз дуже потребують ласки і тепла. Тому у відділенні активно практикують так зване «кенгурування», шкіра  до шкіри, прикладання дитинки до грудей. Немовлята відчувають маму, швидше ростуть, набирають дорогоцінні грами. Як от хлопчик Арсенко з Боложівки Шумського району. Його мама Оксана Кравчук тішиться і дякує лікарям за свого синочка.

Як і мама дівчинки Даринки Оля Степурська із Джурина на Чортківщині…

Нещодано, 17 листопада, світ відзначав Міжнародний день передчасно народженої дитини. Тож хай ростуть здоровими крихітні малята, поєднані турботою та любов’ю медиків і батьків. А у відділенні недоношених немовлят обласної дитячої лікарні буде якнайбільше гарних історій.

Фото Івана ПШОНЯКА. 

Зіна Кошнірук