В Італії іде суд проти всієї України: головне про справу тернопільського нацгвардійця Марківа

6 липня в італійському місті Павія почався суд на українцем Віталієм Марківим. Колишнім бійцем Нацгвардіїґ. якого звинувачують у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі біля підніжжя гори Карачун у травні 2014 року.

Марківа, який має подвійне українсько-італійське громадянство, затримали рік тому в Болоньї. Від того часу він перебуває за ґратами в очікуванні суду.

Що відбулося за рік, відколи заарештували Марківа, чого чекати від процесу та чому адвокат Віталія називає його «судом проти всієї України» — в питаннях та відповідях Громадського. 

1. Як відбуватиметься суд?

Перше засідання відбулося 6 липня в місті Павія. На ньому було предствалено сторони процесу: постраждалих — родину Андреа Роккеллі та Італійську федерацію преси, та відповідача — Віталія Марківа та його адвокатів.

Також оголошено перелік свідків, яких обидві сторони хочуть запросити виступити на процесі. Кого зі свідків запрошувати — остаточно вирішать судді.

Процес буде відкритим, підтримати Марківа в залі суду прийшли представники української діаспори в Італії.

 

2. У чому звинувачують Марківа? Що відбулося за рік, відколи він у в’язниці?

24 травня 2014 року біля підніжжя гори Карачун в околицях Слов’янська під час обстрілу загинув італійський фотограф Андреа Роккеллі та його перекладач Андрій Міронов. Поранення отримав іще один журналіст, який подорожував із ними —француз Вільям Роглон.

Українська влада розпочала розслідування цієї справи, однак прогресу досягти не вдалося. Саме посилаючись на неефективність українського розслідування, італійські слідчі почали власне у 2017 році.

30 червня 2017 за підозрою в убивстві Роккеллі Віталія Марківа затримали в аеропорту Болоньї, куди він прилетів провідати матір, яка живе в Італії.

Йому висунули звинувачення в тому, що він, діючи спільно з групою «неідентифікованих незаконних військових, які базувалися на вершині гори Карачун, учинив умисне вбивство Андреа Роккеллі, здійснивши спершу серію пострілів із різних видів вогнепальної зброї, а потім — коли той намагався сховатися в рові, аби врятувати собі життя — 20 пострілів із міномета».

Утім, у ході слідства звинувачення Віталію Марківу пом’якшили — тепер його звинувачують у «наданні визначальної матеріальної підтримки» тим, хто стріляв у Роккеллі, та в завданні серйозного поранення Роглону.

Іншими словами — прокурори вважають, що Марків побачив журналістів і передав інформацію про них іншим військовим української армії, «навіть знаючи, що вони стріляють у цивільних» (цитата з матеріалів слідства).

Попри наполягання адвокатів Марківа, суд відмовляється розглядати ситуацію як таку, що відбувалася в умовах війни, апелюючи до того, що сама українська влада називала ці події «антитерористичною операцією». Прокурори переконані — вбивство фотографа було умисним.

За рік, який минув з часу затримання Марківа, його перевели з в’язниці в Павії до тюрми посиленого режиму в Мілані. Клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відхилили, мотивуючи тим, що Марків може втекти.

3. Які докази причетності Марківа до загибелі Роккеллі?

Головний доказ провини Марківа, який представляє звинувачення, — це телефонна розмова з журналістами, в якій нацгвардієць начебто взяв на себе провину за загибель Роккеллі. Запис цієї розмови в інтерпретації журналістки Іларії Морані опублікували в газеті Corriere della Sera.

«Зазвичай ми не стріляємо в напрямку міста і в цивільних, але коли бачимо рух, заряджаємо важку артилерію. Так сталося з автомобілем двох журналістів та їхнього перекладача. Ми звідси стріляємо на відстань півтора кілометри», — переповідає Морані те, що начебто сказав їй Марків.

З матеріалів слідства, які є в розпорядженні Громадського, випливає, що Морані записала розмову, яку в режимі гучного зв’язку вів інший журналіст — Марчелло Фаучі. Він познайомився з Віталієм Марківим під час подій на Майдані, і, оскільки той говорив італійською, часто телефонував йому після того, як Марків пішов у Нацгвардію, щоб дізнатися про стан справ у зоні бойових дій.

Запис розмови не зберігся, його в матеріалах справи немає. Про її зміст відомо лише зі слів учасників. Цікаво, що ні Марків, ні Фаучі не підтверджують слова Морані про те, що Марків визнав причетність до загибель Роккеллі. Ба навіть більше, Віталій каже, що про смерть фотографа дізнався саме в тій розмові з журналістом.

Сторона звинувачення також апелює до свідчень, наданих пораненим в інциденті французом Вільямом Роглоном. На допиті у 2017 році він наполягав, що в журналістів стріляли з того боку пагорба, де розташовувались українські військові, хоча у 2014-му, за гарячим слідом, заявляв, що не впевнений, звідки саме лунали постріли.

 

4. Які аргументи захисту?

Віталія Марківа захищає один із найкращих адвокатів Італії — Раффаеле делла Валле. Він наполягає на невинуватості нацгвардійця, який був звичайним солдатом і не мав у своєму розпорядженні важкої зброї.

Захист наголошує, що описані події відбувалися на тлі повномасштабної війни — в Роккеллі та інших не стріляли навмисно, вони, ймовірно, стали жертвами перехресного вогню. Версія про перехресний вогонь звучить із вуст самого перекладача Міронова на відео, знятому за хвилини до загибелі його та Роккеллі.

До того ж, фотограф та його колеги, які перебували на контрольованій сепаратистами території, не мали ні акредитації в зону ведення бойових дій, ні жилетів чи шоломів із написом «преса».

«Є дуже багато свідків, які підтверджують, що та зона була дуже небезпечною, що пересуватися там було надзвичайно ризиковано. Є листи посольства Італії в Україні, в яких закликають громадян Італії не наближатися до тих місць. Постраждалі не мали жодних знаків, за допомогою яких їх можна було б розпізнати. Вони приїхали на звичайному авто, на якому не було позначки таксі», — каже адвокат делла Валле.

Крім того, за словами співробітників шпиталю, куди привезли тіла загиблих, перекладач Андрій Міронов був одягнений у камуфляжні штани. Незалежно від того, хто стріляв, їх запросто могли сприйняти за представників ворожої сторони.

 

5. Які слідчі дії провели?

Слідчі відкинули клопотання адвоката Марківа про проведення досліджень на місці подій, під Слов’янськом, покладаючись на дані супутникових знімків та GPS-координати.

Делла Валле сам поїхав туди з помічниками, і вже під час судового процесу подаватиме повторне прохання про проведення слідчих дій в Україні. Усе, що зробили під час слідства — це балістична експертиза рюкзака Роккеллі, яка не змогла довести, з якої саме зброї в нього стріляли.

6. Як реагує українська влада?

 

Після арешту Марківа українська влада кілька разів пропонувала Італії створити спільну слідчу групу — про це заявляв і міністр закордонних справ Клімкін, і внутрішніх справ Аваков.

Однак численні прохання від Генпрокуратури та СБУ Рим проігнорував. «Ми так само пропонували і візит на місце події, оскільки це дозволило б зняти низку застережень, а також, можливо, дезавуювати  свідчення, наявні в італійської сторони. На сьогодні жодної відповіді від італійської влади, попри наші неодноразові нагадування, ми не отримували», — зазначив в інтерв’ю Громадському заступник Генпрокурора Євген Єнін.

У травні міністр внутрішніх справ Аваков у зверненні до посла Італії закликав утриматися від штампів російської пропаганди у справі Марківа, цитуючи матеріали слідства, в яких присутні формулювання на кшталт «проросійські повстанці-сепаратисти», «громадянський конфлікт» та «агресія українського війська».

 

7. Що кажуть італійські медіа? ​

Італійські медіа з дня арешту використовують «презумпцію винуватості», називаючи Віталія Марківа вбивцею фотографа Роккеллі. У них фактично не представлена точка зору захисту нацгвардійця. В Італії цю справу подають як умисний напад на журналіста.

Батьки Андреа Роккеллі в інтерв’ю говорять про рішучість дізнатися правду про загибель сина. Адвокатка Роккеллі Алессандра Баллеріні звинувачує Україну в тому, що його справою тут зацікавилися лише після арешту Марківа — і то лише для того, щоб критикувати італійське правосуддя.

Марш та акція на підтримку українського нацгвардійця Віталія Марківа, затриманого в Італії за підозрою в убивстві італійського фотографа Андреа Роккеллі, який загинув у 2014 році на Донбасі, Київ, 7 березня 2018 року

Це значною мірою медійний процес — не лише тому, що розслідують загибель фотографа і поранення журналіста. Звинувачення проти Марківа базуються на свідченнях журналістів, а потерпілою стороною на суді виступає також Італійська федерація преси (FNSI). Саме вона наполягла на тому, щоб італійська влада не архівувала справу про загибель Роккеллі на Донбасі.

 

8. Чи присутній тут російський слід?

Важко сказати напевне, жодна зі сторін про це напряму не говорить. Очевидним є те, що в матеріалах справи чимало формулювань, які є калькою тез російської пропаганди.

За словами адвоката Марківа, прокурори «обрали лінію звинувачення, що українська армія — це армія негідників і злочинців, які стріляють у цивільних громадян. І в цьому їх нібито підтримує уряд. Натомість сепаратисти хочуть звільнити Україну від влади нелегітимного уряду».

Делла Валле називає процес над Марківим «судом над всією Україною». Він каже, що з осторогою називатиме в суді імена інших свідків — адже якщо під підозрою все українське військо, то звинувачення можуть висунути і їм.

 

9. Чи можна сподіватися на справедливий суд за умови перебування при владі в Італії проросійського уряду?

З травня Італією керує новий уряд, сформований популістськими партіями «Ліга» та «Рух 5 зірок», які проголосили своєю метою скасування санкцій проти Росії. Очільник «Ліги», міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні відомий зв’язками з Кремлем, його партія має угоду про співпрацю з «Єдиною Росією».

Утім, Італія — демократична країна, в якій гілки влади незалежні одна від одної. Адвокат Раффаеле делле Валле впевнений у неупередженості суддів, які розглядатимуть справу Марківа. Тривожним дзвіночком є те, що вже тричі під час досудового слідства судді ставали на бік сторони звинувачення, ухвалюючи рішення про взяття Марківа під варту, відкидаючи прохання захисту про домашній арешт та передаючи справу на розгляд по суті, замість того, щоб закрити її. Попри це, адвокат зберігає оптимізм: «Одна річ — слідчі дії прокурорів. Інша — дії трибуналу, там дуже професійні судді».