Відомі і невідомі сторінки життя Олега Садовського

16 лютого минув рік з дня смерті відомого тернопільського підприємця

Про Олега Садовського, як про людину, так і про бізнесмена, говорять по-різному. Скільки людей – стільки й думок, однак у близьких знайомих Олега Григоровича залишились здебільшого хороші спогади…

Нагадаємо, що Олег Садовський на теренах області був відомою людиною і найперше його знали через діяльність у спортивній царині. Окрім футболу (був президентом ФК «Нива» з 2005 по 2007 рр.), він займався будівництвом, мав автосалон, заклад громадського харчування, працював у сфері пасажирських перевезень та був шеф-редактором однієї з тернопільських газет.

Саме футбол і будівництво, а якщо більш точніше – вкладення великих грошей у ці сфери діяльності, очевидно, і стали причиною смерті Олега Садовського. Водночас більшість, хто його знав, не вірять, що фінансові проблеми, з якими зіткнувся Олег, могли призвести до самогубства.

– Ми постійно були разом з Олегом, і він жодним кроком чи вчинком не показував, що відбувається з ним щось неординарне. Лише кілька останніх днів був більше знервований, ніж зазвичай, та зробив кілька невластивих йому кроків, – пригадує події річної давності дружина Олега Садовського Любов Олександрівна. – Так, коли почастішали візити до правоохоронних органів, віддав мені ключі від офісу, які носив сам, а в одній із розмов, ніби мимохідь, кинув фразу: «Мені найбільше шкода тебе і матір». На уточнююче запитання: а що сталося, невже все так погано? Олег сказав свій звичний вислів: «Нічого, все буде добре». Він дуже страждав, попри те до кінця вірив, що вдасться вирішити всі питання по боргах, будинках, «Ниві». Єдине погано, що він замкнувся зі своїми проблемами і не розповів про реальний стан справ.

Після року часу з дня трагедії, розмовляючи з друзями Олега Садовського, більшість з них в один голос говорять, що він був благородною людиною і багато своїх бізнесових справ будував на джентльменських угодах, дуже довіряв людям, бачив у них тільки добре і ніякої підлості. Можливо, і за це постраждав його бізнес. У наш час не можна бути таким довірливим. Так, він у певний час прийняв не одне неправильне рішення у бізнесі, але дивлячись на нього зі сторони, можна сказати: він постійно, незважаючи на всі звинувачення, ходив на зустрічі з пайовиками, шукав виходи, адже якби він був якимось махінатором, його б давно в Україні не було.

Окрім благородства та порядності, Олег Садовський був неординарною людиною. Назвемо лише кілька найхарактерніших штрихів з його життя. Він вкладав гроші в літературний проект, якого до нього давно не було і після нього немає. У цьому виданні друкували свої твори молоді і знані літератори зі всієї України. Якщо брати футбол, то у Тернополі за його задумом мала бути маленька «Барселона». Однак до його ідей не доросли як футбольні фани «Ниви», так і тернопільський бізнес і влада. Позаяк він постійно повторював, що на початках виведе «Ниву» з фінансової скрути та дна турнірної таблиці, а потім всім миром потрібно підтримувати команду, адже професійний футбол – це величезні капіталовкладення, які одному бізнесмену не потягнути. Вмів Олег Садовський і словом та чуйним ставленням зарадити своїм підлеглим. Скажімо, в однієї працівниці важко захворів батько. І так, як пан Олег, її підтримати в колективі не зумів ніхто. Він вмів підібрати такі слова, що людина на деякий час забувала про складні життєві проблеми… Намагався розраджувати Садовський і людей, обділених здоров’ям. Так, інвалідів-візочників і не тільки візочників пан Олег привозив на стадіон, щоб вони мали можливість на дві години забути про свій важкий фізичний стан і віддатися його величності футболу. Намагався він не підводити і колег-партійців. Пригадується, в останній час він тісно співпрацював з тоді молодою і нерозкрученою партією «Фронт змін». Але коли його почали викликати на допити, він повністю відійшов від партійного життя, щоб його труднощі не вплинули на діяльність «ФЗ».

А ще, незважаючи на складнощі з фінансами, він виявив бажання прийняти у свою сім’ю практично чужих для нього дітей. Сім’я Садовських розпочала процедуру оформлення опікунства над двома дітьми з Бережанського інтернату, але до кінця так її і не завершили. Так, вони спершу взяли хлопчика Андрійка, а коли дізналися, що в нього є сестричка Тетянка, то і її теж.

Сьогодні, за словами пані Люби, 9-річний Андрійко, котрого Олег дуже любив, часто згадує про її чоловіка, особливо в пам’яті дитяти закарбувалися казки, які він розповідав. Олег сам вигадував різні історії (про Слоника і Левчика та багато інших), а діти придумували їм закінчення. Очевидно, теплі спогади Андрійка, який так і не став сином Олега Григоровича, та щирі слова рідних і друзів є найкращою пам’яттю про Олега Садовського…

Іван Білий, «Номер один»