Вогняне колесо, босоногі та уквітчані вінками дівчата – на тернопільському озері святкували Купайла (фоторепортаж)

І знову коло року обернулося на найдовший день – 21 червня. На тернопільському озері відбулося давнє українське свято – свято Купайла. Ніхто і не пам’ятає, із яких часів воно прийшло. Але, здається, українці його святкували завжди, – які би нам не накидали вірування, світогляди, режими, – це свято було.

Свято відшуміло, відбуяло, відспівало – радісно, із піснями, кривими танцями, плетіннями вінків, ворожінням дівчат на Долю, які пускали на воду віночки… Велике вогняне колесо ознаменувало собою пік літа – свято Купайла. Свято відбулося саме тепер, саме вчасно – тоді ж, коли святкували Предки. Звичайно ж, ще відбудеться й офіційна його демо-версія, у варіянті, і в часі, милостиво дозволеними  зверху. Знову витягнуться із театральних роздягалень «казьонні» вишиванки і шаровари і залунають завчено-універсальні  на всю Україну, пісні.

А поки що, приємно, що все більше молоді починає розуміти, що саме відбувається, що таке справжній Купайло, намагається розгадати давній код своїх Предків, який кличе, якого вже почуто.  Багато молодих іде святкувати із рідновірами (із ким же ще святкувати, як не з послідовниками традиційних вірувань?), а дехто – подалі від людських очей, від батьків, щоби не було лишніх запитань, – на сплав, де на березі річки буде все, що потрібно для священнодійства – вогонь і вода.

Коли ж іще святкувати, як не в ніч, коли цілющі трави набувають своєї найпотужнішої сили, коли найцілющіші джерела? Чекати офіційно дозволеної версії? Предки жили в гармонії із довкіллям, природою, якій все одно, чи на дворі григоріанський стиль чи ще там якийсь марсіанський – сонце на своєму місці саме тоді, коли треба.

 

Ігор Аркуша

-1 thoughts on “Вогняне колесо, босоногі та уквітчані вінками дівчата – на тернопільському озері святкували Купайла (фоторепортаж)

  • 11:34 | 24.06.2013 о 11:34
    Permalink

    Жах. Знайшли чим гордитись… Ви почитайте в що вірили наші предки, зразу бажання слідувати їх звичаям пропаде….

  • 12:47 | 24.06.2013 о 12:47
    Permalink

    пане Вова,дайте назви книг,або посилання на статті чи електронні книги…цікаво знати…Хочеться знати,що було страшного у віруваннях прадідів. Дякую.

    • 22:02 | 24.06.2013 о 22:02
      Permalink

      Трохи невдалий приклад. Гляньте уважно – перший малюнок із Авраамом, предтечею авраамістських релігій, а значить християнства. І почитайте уважно щодо слов”янських людських жервопринесень – написано, що свідчень збереглося мало. А значить не збереглося. Якщо збереглося, то першоджерела – в студію, б-ска. Але християнська церква таки полила руди людської – Европа палала вогнями інквізиції, жертв для Ягве. Та що говорити, коли Ягве свого сина в жертву приніс. А “їжте сей хліб, бо то моє тіло, пийте се вино, бо то моя кров” – не відгомін кривавої жертви? Милі звичаї, нє?

  • 19:11 | 24.06.2013 о 19:11
    Permalink

    Справді, святкувати язичницькі свята – тяжкий гріх. Чи священики в церквах цього не говорять?

    • 21:52 | 24.06.2013 о 21:52
      Permalink

      Прошу назвати християнські свята. Чи вони не язичницькі з походження? Якщо їх заборонити, то що залишиться в церкві?

    • 14:21 | 25.06.2013 о 14:21
      Permalink

      а розводити людей,як це роблять священники це хіба не гріх? І вони ще нас мають вчити як нам жити?

Коментарі вимкнені.