“Люди просто задихнулись, згоріли заживо”, – про смерть військовослужбовців з батальйону “Збруч” (відео)

Колишні бійці батальйону “Збруч” вважають винними у страшній трагедії на Херсонщині Ігоря Ларіна та його заступників

Неодноразово ЗМІ повідомляли про проблеми у тернопільському батальйоні “Збруч”, який дислокується у Херсонскій області та захищає південь України від зазіхань російських окупантів. Бійці неодноразово розповідали журналістам про те, як керівництво батальйону не те що не приїжджали  до бійців на блок-постах, але й  зрідка хлопцям привозили воду та хліба. Хоча на штаб з Тернополя допомога приходила, але чомусь самі військові її не відчували. Через відсутність теплого одягу та берців приходилося їм вкрай скрутно, адже важко повністю себе забезпечувати, отримуючи за свою службу якихось 2400 гривень і це при тому, що багато кому з них доводиться бути єдиними годувальниками в сім’ї. Але зауваження військових не було взяті до уваги.

А першого лютого від вибуху загинули шестеро бійців батальйону “Збруч”, одинадцятеро бійців знаходяться у медичних закладах Херсонщини. Відомі прізвище поки лише двох тернополян. Це Назарій Кулинець, житель села Млинівці,Зборівського району та мешканець Тернополя Павло Римар.

Вчора, 2 лютого, колишні бійці батальйону  «Збруч»  провели телеміст з тернопільськими журналістами в якій розповіли на чиїх плечах лежить ця страшна трагедія. Хлопці назвали прізвища тих, хто, на їх думку, має понести безпосередню відповідальність за халатне відношення до своїх обов’язків, що призвело до загибелі солдат. Хоча вже ніби знайшли винного – сержанта 30-ї бригади, який підлив бензин в пічку.

Боєць 3-го полку особливого призначення головного управління розвідки Володимир Разум’як, який до листопада 2014 року служив у «Збручі», розповів, що хлопців поселили в колишній фермі з гратами на вікнах за день до трагічної події.

–  Під час загоряння хлопці не могли вибратись звідти через грати. Наприклад, Павло Римар не був обгорілий, а просто задихнувся димом. Чому під час їхнього переселення відповідні посадові особи в особі зам по тилу батальйону  не забезпечили безпечне проживання особового складу? По всім військовим нормам зберігання боєприпасів, навіть в умовах бойових дій, передбачає їх розміщення на безпечній відстані від розміщення особового складу. Це не було зроблено. Люди просто задихнулись, згоріли заживо, – розповідає Володимир.

За його словами, керівництво починає себе вигороджувати, шукати якогось сержанта.

– Так, він підлив бензину. Але, якби це сталось у чистому полі, то цих жертв б не було. І Паша Римар був би живий.

Також Володимир каже, що ні один офіцер не приїхав у лікарню провідати поранених військових.

-Те що великий Ларін хоче себе вигоридити, великим воїном себе показати, так воно не є. Є дуже багато фактів та запитань до Тернополя. Невже у серці Бандерівщини не знайшлося другого командира, який міг керувати цим батальйоном?. Ми вчора заїхали у сусіднє розташування, нас обступили хлопці з такими очими… Просто, як загнані в кут. Вони просто морально подавлені.

За його словами,  Ігор Ларін влаштував для бійців приватну в’язницю, де час від часу утримував неугодних бійців. Керівництво жило окремо від військовослужбовці.

– Хлопці жили на фермі, у болоті. На 10-12 кв.м. розміщали 10 чоловік!

Назвали хлопці і інші прізвища людей, якими вони вважають винними у цій страшній трагедії.

Більше дивіться на відео: