«Найцікавіше буде в лютому 2016-го», — голова тернопільського осередку ВО “Автомайдан” Ігор Василів

Спогади голови тернопільського осередку Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан” Ігоря Василіва про становлення Автомайдану.
“Це сталося зі мною після переломної в житті України ночі з 29 на 30 листопада 2013-го. Наступного ранку з однодумцями їздили кількома машинами Тернополем, в рупор закликаючи приходити на Майдан. В той день нас було п’ятнадцять на десяти автівках. Потім 15-ро сіли в 13-місний бус і вирушили на Київ. З часом ця подорож і її подорожні викристалізували Автомайдан.

У столицю ми прибули у післяобідній час 2 грудня. В той день вперше побачив прояв Автомайдану – 1200 машин неподалік Адміністрації Президента. Втім, ніхто не називав тоді цей рух Автомайданом. Причиною для його появи став зимовий холод: водії сіли в машини грітися, потім подивилися на масштабність автопарку біля Майдану, відтак встановили прапори ЄС і почали їздити українськими містами. Спочатку до Януковича приїхали 1200 машин. У третій поїздці взяли участь вже 3500 авто. Як організація автомайданівці зареєструвалися у квітні 2014 року, ВО “Автомайдан” було вже 17-тим у цьому списку.

За одне вдячний Януковичу: на Майдані вперше в житті зустрів справжніх Людей. Ми зібралися у велику споріднену компанію, серед якої є феєричні особи.

До цього свій патріотизм я жодним чином не демонстрував, був аполітичним. Хоч у 2004 році відстояв від початку до кінця Помаранчеву революцію. Ще тоді зрозумів, хтось з провладних потвор використає це повстання на свою користь. Однак після силового розгону студентів у Києві чітко засвоїв: шляху назад немає.

За фахом я інженер-електрик, бізнесмен. До зими 2013-го двічі на рік їздив відпочивати до моря закордон, словом, жив прекрасно. Я завжди мріяв, щоб мій син навчався у Києво-Могилянській академії. У ніч розгону студентів могли побити і мою дитину, тому вирішив, що більше не хочу жити з бидлом в одній країні.

Я мав можливість покинути межі України. Подав документи в Американське посольство в Києві. У США багато років живе сестра. Мамі було призначено зустріч з візовим офіцером на 8.15 год. ранку 18 січня, мені – на 8:45 того ж дня. Їй відкрили візу, а я не прийшов – обрав Майдан.

Мій дід 11 років просидів у тюрмі в Польщі як воїн УПА.

Насправді нашим найгіршим ворогом був не стільки Янукович чи Пшонка, як Медведчук. Саме його люди телефонували активістам з погрозами розправи. Коли викрали наших Ігоря Луценка і Юрія Вербицького (21 січня 2014 року – ред.), ми одразу розпізнали почерк Медведчука. Коли поламали паркан Медведчуку, він сказав що ми не вміємо воювати, тож збирався навчити. Після цього зник Ігор Луценко. Довести причетність Медведчука до викрадення нам вдалося через рік – вийшли на слід фірми, дотичної до його бізнесу, де утримували Ігоря і Юру.

У Черкасах на нас напав луганський беркут, людям переламували руки, палили машини, кидали за грати. Але ніхто не відступив. Бо розуміли, якщо не переможемо, нас посадять за грати на багато років – під це деякі “розумники” писали окремі закони. Щоб мати захист, ми не тікали за кордон, а просто заходили в КМДА, де був надійний тил.

Ми працювали згідно з чотирма конкретними пунктами:

1. Зробити зону некомфорту політикам на роботі.
2. Влаштувати зону некомфорту політикам вдома.
3. Залучити при цьому пресу.
4. Юридично правильно сформулювати наші вимоги.

Журналісти назвали Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан” «радикальним крилом Правого Сектора». Як влучно сказав Єгор Соболєв: «Якщо до тебе приїжджає Автомайдан, наступна твоя зупинка – Ростов-на-Дону». Наші автомайданівці першими зайшли на територію Межигір’я після того, як втік Янукович. Мій товариш зняв це на відео і в перший день отримав 20 тис. підписників. Комендант Межигір’я зараз Денис Тарахкотелик – теж автомайданівець. Олег Сенцов – автомайданівець, потрапив за грати на 20 років. Шестеро побратимів пропали безвісти. Донецький осередок Автомайдану не вийшов на зв’язок. Наші активісти потрапили в полон в Криму та на Донбасі.

З Майдану в Тернопіль повернувся у 20-их числах лютого 2014 року. На мене чекали дружина і маленька дитина. За часів Майдану на моєму банківському рахунку було мінус сімнадцять тисяч гривень, які в основному пішли на пальне. І таких, як я, було багато. Автомайдан – це рух середнього класу суспільства. Це люди, які впродовж тижня працювали на роботі, а на вихідні їздили «потролити» команду Януковича. Я щиро хотів, щоб Автомайдан тривав далі з тим змістом, з яким власне був створений: ми ніколи не лобіювали інтересів окремих персон. Ми – за зміну системи.

Багато сімей автомайданівців розпалися через постійну відсутність вдома, відмову від заробітку, щодня ризикуючи життям. Весь час і зусилля ми присвячуємо боротьбі із гнилою системою.

Тернопільський Автомайдан виокремився, коли ми побачили, з ким маємо справу в своєму місті. Ми – одні із головних засновників Логістичного штабу в Тернополі. У Тернопільській області є три потужні автомайданівські осередки – у Кременці, Підволочиську і Чорткові. Ми аполітичні, але кілька учасників виключили з організації через спробу увійти у політику. Три четверті учасників Автомайдану відійшли від справи впродовж останніх двох років за власним бажанням і через втому.

Зараз представники Всеукраїнського об’єднання “Автомайдан” входять у кожну з 12 комісій щодо переатестації міліції в Києві. Ми всюди пильно стежимо, проводимо власні розслідування. Збираємо всю інформацію про міліціонерів, які проходять переатестацію. Обіцяю, жоден ДАІ-шник із старим менталітетом у нові лави не пройде. Всі проходитимуть тест на детекторі брехні. Нічого дивного, коли забракують багатьох. Я не готовий «підштукатурити» систему — нам потрібна нова.

Найцікавіше буде у лютому 2016-го. У нас є людина, яка багато знає, і якій обіцяли свій захист. Незабаром буде прес-конференція, під час якої будуть оголошені деталі про те, як деякі міліціонери отримували статус учасника бойових дій за три дні в АТО, з яких два були витрачені на дорогу. Якщо вони не схаменуться і самі не підуть додому, буде значно гірше. Наперед зазначу: у Тернополі ніхто нікого на коліна ставити не буде. Ми всього лиш прагнемо, аби працювали чесні професіонали. Задарма  позбавляти людей роботи не будемо.

Щоб зробити революцію необхідно 3 % активних людей країни. В Україні таких є більше.

У Царському Селі 31 жовтня торік було більше трьох сотень машин – перший масштабний з’їзд після Майдану. Напрямок руху – до дому чинного Президента України. На його вулиці зустріли шестеро бомжів, автобус поперек дороги, міліціонерів. Під парканом був малочисельний мітинг проти Яценюка. З дому Порошенка до нас ніхто не вийшов… Це була вже друга поїздка до Петра Олексійовича. Під час першої ми вимагали відставки генерального прокурора Яреми, якого таки звільнили через місяць.

У мене є безкоштовна порада тим, кому «незручний» Автомайдан: ми приїжджаємо до Порошенка, не зустрічаємо жодного мєнта і бомжів, Марина Порошенко відчиняє нам двері, пригощає чаєм. Приїжджає Петро Порошенко і каже: «Ви класні пацани, пам’ятаю вас з Майдану. Але я не піду вам на поступки, бо я – Президент і знаю, як краще. Рейтинг Порошенка різко підвищується до 95%. Автомайдан розходиться через дві години назавжди».

Записала Ірина Юрко.