«З ДНК-тестами працюємо на випередження хвороби, наче ставимо броньовані двері з добрими замками», — Джанкарло Прунері в Тернополі
Статистика ВООЗ свідчить, що рак грудей є найбільш розповсюдженим захворюванням у всьому світі. В Україні рак молочної залози теж лідирує серед жіночих онкологічних хвороб. За даними Інституту раку, кожна 7-8 жінка має проблеми з грудними залозами. Змінити це може раннє виявлення недуги, а також впровадження світових новацій у її лікуванні.
Заснована в Італії Євро-Азійська асоціація захворювань молочної залози «Eurama», передбачає популяризацію проблеми цього онкологічного захворювання, зокрема і в Україні. Наша розмова з директором департаменту патології Фонду IRCCS Національного інституту раку в Мілані (Італія), доцентом кафедри патології школи медицини Міланського університету, членом асоціації «Eurama» Джанкарло Прунері відбулася під час міжнародного майстер-класу «Рак молочної залози. Хірургічне лікування», який проводили на базі Тернопільського державного медичного університету ім. І. Горбачевського та Тернопільського обласного онкологічного диспансеру.
– Пане докторе, ви вже сім років берете участь в Євро-Азійській асоціації «EURAMA». Що спонукає Вас до цього?
– Збільшення випадків захворювання на рак молочної залози реєструють у всьому світі. І країни Східної Європи не є винятком. Ми пропонуємо наукову співпрацю. Розповідаємо про євростандарти у лікуванні. А це – діагностика раку на будь-якій стадії, консервативна терапія, проведення радіотерапії, хірургічного втручання, психологічна підтримка пацієнтки тощо. Ми мали щастя народитися в Італії, де медицина на доволі високому рівні, тому вважаю за потрібне допомагати розвиватися медичній галузі в інших країнах, ділитися власними знаннями та дослідженнями в галузі онкології.
Один з напрямків роботи асоціації «Eurama» полягає в тому, щоб надати українській медицині доступ до новітніх технологій, медичних розробок і водночас, аби з’явилася можливість саме державним лікарням впроваджувати їх, а не спонукати заробляти на здоров’ї людей приватні лабораторії. Українська держава мусить зробити все від неї залежне, щоб у вас були такі онкоклініки, які б увійшли до числа найкращих світових медичних закладів. А мешканці країни, сплачуючи податки, могли б розраховувати на лікування за найвищими світовими стандартами. І асоціація «Eurama» має намір вам у цьому допомогти.
– Рак молочної залози. Наскільки гострою є ця проблема в Італії?
– Італія належить до країн з високим рівнем економічного розвитку. За нашими дослідженнями, саме жінки, які мешкають у розвинених країнах, мають більші ризики захворіти на рак молочної залози, ніж жінки з менш благополучних країн світу. На це впливає те, що у розвинених країнах світу жінки народжують лише одну-дві дитини, та й то після 30 років. Вони більш емансиповані, мають більше шкідливих звичок. А це – чималий шанс захворіти на рак молочної залози. Немаловажну роль ще відіграє харчування, маю на увазі чималу кількість консервантів у продуктах.
– Чи може позначитися гормональна замісна терапія для жінок у менопаузі на розвиток раку молочної залози?
– Це питання й донині залишається дискусійним. На мою думку, гормонозамісну терапію варто застосовувати лише тим жінкам, в яких надзвичайно складна ситуація, тобто тоді, коли без цього лікування неможливо обійтись. Там, де гормони можна не використовувати, варто застосувати інші методи лікування. Адже почасти дуже складно визначити адекватну дозу препарату для лікування окремої пацієнтки. А це, знову ж таки – додаткові ризики.
– Яким є ваше ставлення щодо мастектомії, як одного з методів запобігання раку молочної залози? Як це, скажімо, зробила голівудська актриса Анджеліна Джолі.
– Наскільки мені відомо, Анджеліна Джолі свого часу зробила генетичний тест BNCA. Коли жінці роблять це дослідження й результати його вказують на високий ризик захворіти на рак молочної залози, в неї є кілька шляхів для подальших дій. Серед яких і такі, коли пацієнтці можуть провести операції з профілактичною метою – або мастектомію, або оваріоктомію. І Анджеліна Джолі зробила свій вибір. Цей випадок не можна характеризувати ні позитивно, ні негативно. Це просто певний вибір окремої людини.
Є ще й інший шлях, коли зроблено тест BNCA, і він дав позитивний результат: пацієнтка може ходити на обстеження, робити аналізи, раз на рік проходити мамографію та екографію. І таким чином стежити за появою ознак можливої недуги. Розвиток хвороби також дуже залежить від психологічного стану жінки. Аджеліна Джолі надала перевагу операції, але не можна сказати, що саме це і є єдиним правильним розв’язання цієї проблеми. І ще один дуже суттєвий нюанс: людина має робити цей вибір лише у парі з лікарем, бо лише фахівець може правильно проінформувати пацієнта.
– Чого вдалося досягнути у лікуванні раку молочної залози в Італії?
– Найголовнішим досягненням, напевно, є те, що у 80 відсотків жінок, в яких виявлено захворювання на рак молочної залози, недугу вдалося подолати. Усе це завдяки впровадженню програм скринінгу, діагностування хвороби на початкових стадіях, професіоналізму італійських лікарів, а також можливості підібрати й використовувати саме той вид терапії, яка годиться для тієї чи іншої пацієнтки.
– В Україні гострою є проблема впливу фармакологічних компаній у виборі терапії для пацієнта. Як з цим питанням в Італії?
– У світі є багато фірм, які виготовляють фармпрепарати. Багато з цих засобів є дуже якісними, але й вплив фармакологічних компаній на лікаря дуже сильний. Вважаю, що лікар не має бути під їх впливом. Він має сам, власним розумом та опираючись на свої знання обрати саме той препарат, який потрібен його пацієнтові. Адже коли на вибір лікаря мають вплив зовнішні чинники, він почасти може зробити неправильний вибір на шляху лікування пацієнта, який не допоможе, а навіть може зашкодити людині. Цього, власне, варто позбутися за будь-яку ціну.
– Яку стратегію лікування найчастіше італійські лікарі пропонують своїм пацієнткам з раком молочної залози?
– О, тут усе дуже індивідуально. Про це лікарі приймають рішення лише після біологічного дослідження пухлин. Саме від цього аналізу й залежатиме результат, яке лікування для пацієнта буде запропоноване: хіміо- чи гормональна терапія.
Але ми завжди прагнемо, щоб усі аналізи виконували в умовах стаціонару. У розвиненому світі надзвичайно поширеною є практика, коли дослідження пухлин роблять у приватних лабораторіях. Але у державних стаціонарах провести ці дослідження значно дешевше. Якщо у державній лабораторії аналіз вартуватиме 100 євро, то приватні візьмуть 300 євро. Результат же – однаковий. Так, в Італії щороку економлять майже 60-70 мільйонів євро державних коштів лише на проведенні біологічних досліджень пухлин. Але пацієнт в Італії вільний у своєму виборі. Він може робити аналізи як у державних лікарнях, так і в приватних лабораторіях, адже оплачуються вони з державної скарбниці. І ніхто не може змусити його не робити дослідження в приватній лабораторії, бо там значно дорожче. Хоча тут уже відіграє роль самосвідомість людини, адже кошти, які б вона зекономила, держава витратила на покриття видатків на інші лабораторні дослідження. Взагалі ж зекономлені кошти держава використовує на обладнання нових операційних, оснащення нових лабораторій, проведення новітніх медичних досліджень тощо.
– До слова, як в Італії дбають про лікування онкохворих?
– У нас держава цілком забезпечує лікування людей з онкологічними недугами. Ми платимо досить високі податки, а це 45 відсотків від доходів, а тому держава оплачує усі витрати, пов’язані з лікуванням. Онкологічна служба забезпечена усім необхідним і у повній мірі.
– Які перспективи щодо лікування раку молочної залози?
– Тривалість життя людини в європейських країнах збільшується. Також збільшуються ризики захворіти на будь-який вид раку. Кожна людина хоче, якщо захворіє на онкологічну недугу, бути впевненою в тому, що її вилікують. Для цього ми й працюємо. Перспективи щодо лікування онкологічних захворювань дуже цікаві, адже зараз є багато нових досліджень для лікування цього захворювання. Так, технологія, за якою можемо працювати з ДНК людини, зробила практично прорив у лікуванні онкозахворювань. Адже ми розпочнемо працювати вже не з самою пухлиною, яка є наслідком захворювання, а, досліджуючи ДНК, можемо спрогнозувати, чи захворіє людина, чи ні. Тобто, якщо людина перебуває у групі ризику щодо раку молочної залози, ми зможемо взяти у неї кров на аналіз. Таким чином дослідимо її ДНК, і тоді вже з впевненістю скажемо, чи захворіє ця людина в майбутньому. Ці дослідження дуже важливі для доклінічного діагностування, а відтак і для ефективного запобігання хворобі чи її лікуванню. Для порівняння, на сучасному етапі пацієнтові, в якого діагностують пухлинне захворювання, спочатку роблять операцію, потім тканини видаленої пухлини відправляють на дослідження, і лише після того призначають лікування та чергові обстеження кілька разів на рік. Але онкозахворювання – це завжди ризик того, що воно може повернутися метастазами в інших органах. Такого пацієнта знову ж таки можна пролікувати, продовживши йому життя на 2-10 років, але, зрештою, він помре.
Під час того, як прооперований пацієнт проходитиме чергове обстеження, можна зробити забір крові та за ДНК-аналізом розрахувати ризики виникнення метастаз в інших органах. Таким чином виграємо і час, який надзвичайно дорогоцінний у лікуванні раку. Це можна порівняти з тим, що в тебе у квартирі вже є злодій, ти про нього знаєш, але до поліції телефонуєш, коли він вже пішов. А з цими ДНК-тестами ми працюємо на випередження, наче ставимо броньовані двері з добрими замками в них, і хвороба-злочинець до нас вже не зможе потрапити. Вартість таких ДНК-тестів у державній лікарні буде становити майже 400 євро, якщо їх робитимуть у приватних лабораторіях, то коштуватимуть вони 5 000 євро.
– Скажіть будь ласка, а чому саме онкологія? Що стало причиною вибору саме цієї спеціалізації?
– Після закінчення університету спочатку я обрав сферу психіатрії, проте згодом збагнув, що психіатрія – це трішки не моє, адже завжди хотів бути науковцем, медиком-дослідником. Мені цікаво було відкрити, знайти щось нове у механізмах хвороби. Онкопатологія же – величезний простір для досліджень.
– Ким мріяли стати у дитинстві?
– Із самого дитинства я жив у середовищі медиків. Мій батько та брат були лікарями, тому себе бачив лише в цій галузі. Коли ще малим доводилося бувати з батьком чи братом у лікарні, найбільше мене зацікавлювали всі ці мікроскопи, інструменти, препарати.
– Чи пам’ятаєте першого свого пацієнта?
– Так, звичайно. Першим моїм пацієнтом був маленький хлопчик, хворий на лейкемію, я встановив йому діагноз. Але найважчим було сказати батькам цього хлопчика про невтішний діагноз. Складним для мене у психологічному плані. Я це пам’ятаю донині.
– Яким чином вдається налаштуватися на спілкування з пацієнтом, щоб розповісти йому про хворобу?
– О, це надзвичайно складно. Тому зараз в Європі розвивається такий напрямок, як психоонкологія. Адже справа лікаря – правильно встановити діагноз, обрати найкращий метод лікування. Психоонколог же знає, як найкраще допомогти пацієнту прийняти свій діагноз, як налаштувати людину на подальше лікування, бо кожна особистість індивідуальна у сприйнятті таких потрясінь у житті.
– Яким чином відпочиваєте?
– Люблю ранкові пробіжки. Коли, звісно, є час.
– Що надихає вас на роботу?
– Робота лікаря в Італії високооплачувана. І саме це спонукає нас робити свою роботу якнайкраще. Лікар не має бути більшим гуманістом, ніж, скажімо, водій тролейбуса. Він повинен якісно виконувати свою роботу та мати за це адекватну оплату.
Лариса ЛУКАЩУК
Коментарі вимкнені.