Обличчя Тернополя: що ліплять з Ірини Воловець

Редакція інтернет-видання «Погляд» започаткувала проект «Обличчя Тернополя». Він об’єднує різні щоденні невеличкі історії, котрі мають на меті ближче знайомити любих читачів з тими людьми, котрі живуть у нашому файному місті Тернополі.

Також, час од часу, ми відкриватимемо обличчя і тих яскравих та сонячних людей, котрі мешкають в межах нашої області. 

Бажаємо читачам приємного знайомства з життям, мріями та настроями як пересічних, так і відомих тернополян. І не тільки…

Знайомтеся – Ірина Воловець.

Доброго здоров’я, тернополяни! Звати мене Ірина Воловець, хоча дуже тішусь коли кличуть Ірця. Родом я не з Тернополя, а з уже майже пивного містечка Микулинці, що на Теребовлянщині. Останні два роки намагаюсь займатись “наукою”, або, швидше, “наука” займається мною: потихенько ліплять з мене журналіста у Тернопільському педагогічному університеті.

На день переробляю тисячі і одну справу, але назвати хоча б одну з них своїм хобі – не насмілюсь. Та й взагалі, цураюсь такого слова, бо робити одне і те ж, та ще й задоволення від цього отримувати – якось не по-мені.

Що я люблю робити? – Ви можете впіймати мене за книжкою о 5 ранку, яку я нізащо не випущу з рук, допоки не дізнаюсь що сталось з “Колею”, “Пєтьою”, “Васею” в останньому розділі. Також люблю говорити. Інколи багато, частіше аж занадто)))

Мої страхи завжди зі мною… Стосунки в нас на рівні “вічної війни”, бо скільки себе пам’ятаю , то завжди з ними боролася. Проте, помітила, що з часом росту не лише я – мої фобії також дорослішають (і це, до речі, також лякає).

Глобально мріяти не вмію, тому вам не вдасться почути від мене: “Мир во всем мире” або щось подібне. Мої “хочу” або ”бажаю” більш приземлені і локальні. Одне з останніх, так це пізнати справжнє людське щастя – 10-ти годинний сон))) Або ж добавити у добу годину-другу, а то ніяк не вдається вписатись у рамки “24”. Чи дочекаюсь коли-небудь подібного дива – не знаю, але мріяти так точно не перестаю!

Кажуть, що коли любиш за щось – то не це не любов. Тоді я люблю Тернопіль за те, що він є… Не шукаю у ньому плюси або мінуси, я просто живу і гордо називаю себе тернополянкою.

Мої побажання жителям Файного міста будуть простими: бажайте, мрійте, хотіть, усміхайтесь, вірте в себе і дякуйте за те, що маєте сьогодні.