“Найстрашніше для рятувальників — загибель дітей”: спогади учасників пошукових робіт у Тернополі

Від наймасштабнішої російської атаки на Тернопіль минуло більше місяця. 19 листопада ракети влучили у дві багатоповерхівки на вулицях Стуса та 15 Квітня. Наразі підтвердили загибель 38 людей, серед них вісім дітей, ще трьох мешканців будинків досі вважають безвісти зниклими. Тоді до пошукових робіт залучили 350 рятувальників із дев’яти областей України, пише Суспільне.

Про це розповів речник головного управління ДСНС в області Сергій Данілін.

За його словами, на вулиці Стуса рятувальникам працювати було складно, бо ця будівля аварійна, були нависаючі конструкції. Треба було проводити роботи, дотримуючись всіх правил безпеки, щоб не сталося завалу, щоб рятувальники не опинилися так само під завалами. Тому використовували всі новітні засоби і методики проведення таких робіт. Використовували інженерну техніку для стабілізації конструкцій будівель, різноманітні засоби для верхового порятунку.

“Вдалося врятувати людину з-під завалів, її знайшли за допомогою різних методик. Ми використовували хвилини тиші, коли на деякий час повністю зупинялися роботи і прислуховувалися, чи немає якихось криків про допомогу чи будь-яких звуків. Залучали собак. Наші пошуково-рятувальні собаки — одні з кращих в Україні. Допомагала наша тернопільська собака і собака з Сумської області”, — сказав Сергій Данілін.

Пошукові роботи та розбирання завалів будинку на вулиці Стуса, 8 координував начальник групи рятувальних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення Ігор Невінський. Він розповів, що рятувальники працювали по змінах:

“Працювали по п’ять чоловік. Роботу ускладнювала пожежа, ми просто не могли її погасити, бо горіло під завалами. Загалом в нас працювало дуже багато підрозділів з інших областей. Це і спецпідрозділ “Дельта”, що створений Державною службою з надзвичайних ситуацій. Вони прилетіли гелікоптером і одними з перших, разом з нашими тернопільськими рятувальниками полізли до гори й почали розбирати завали.

Нам на той момент сказали, що під завалами є жінка з дітьми і це був для нас пріоритетний напрямок. Та поки ми з гори не могли скинути все сміття — ми не могли їх дістати, бо над нами нависали плити перекриття, які могли в будь-який момент з’їхати”.

Тоді на місці влучання працювали 20 психологів, сказала заступниця начальника відділу соціально-гуманітарної роботи ДСНС в області, психологиня Наталія Гесюк:

“Коли ми приїхали машиною, я побачила декілька людей, які кричали, я підійшла насамперед до людини, яка просто заклякла і стояла. Це був чоловік, він стояв і дивився на поверх, де могла бути їх родина. Я почала з ним говорити і це виявився той чоловік, в якого потім загинула дружина і двоє малолітніх дітей.

Я підійшла першим, тому що я розуміла, що він в стані ступору, шоку. А в шоковому стані людина дуже небезпечна і для себе, і для інших, тому що тут вона стоїть рівно, ні з ким не розмовляє, а потім може кинутися сам на допомогу. Треба було побути біля нього і деякий час приділяти йому увагу”.

Наталія Гесюк зазначила, що людей у різних психічних станах є відповідні протоколи роботи кризового психолога.

“Якщо ми бачимо, що людина стоїть і не реагує ні на що, це означає, що це не лише її зовнішній прояв, а і внутрішній. Тоді в людини повільніше рухається кров, повільніше дихання. Іноді я сама нагадую людям: “Дихайте, давайте разом зі мною будемо дихати.

Бувають випадки, коли родич постраждало, говорить: “Не говоріть зі мною, не чіпайте мене, я буду тут просто стояти”. Тоді я кажу: “Я стоятиму з вами”. В мене є вода, якщо вам треба, і ви можете зі мною поговорити, але я від вас не відійду. І ще жодного разу не було, щоб людина відійшла і сказала: “Не говоріть з мною”. “Хочеш стояти — стій”. І я знаю точно, що в якийсь момент я відчую, коли треба поговорити з цією людиною”.

Ігор Невінський розповів, що рятувальники емоційно і психологічно стійкі.

“Я намагався також контролювати і підтримувати наших рятувальників, і дати їм всім можливість хоч би по три години між оцими роботами відіспатися”.

За словами Ігора Невінського, більшість завалів рятувальника доводилось розбирати руками. Лише для великих плит використовували спеціальну техніку:

“Будинок на вулиці Стуса був цегляним і коли стався вибух – він просто розсипався. Якщо би це був панельний будинок, то він би просто склався, а під завалами ще є велика ймовірність того, що можуть бути люди. Так, вони там травмовані, але, більш ймовірно, що люди виживуть. На жаль, тут така ситуація трапилась, що внаслідок вибуху воно все просто змішалось, в повному розумінні слова.

Ми навіть не могли повірити, що під тими завалами хтось виживе і дуже нам підняли дух те, що ми знайшли хлопця. Наскільки я зрозумію, бо я також піднімався туди, хлопця просто врятував холодильник, який його накрив”.

Ігор Невінський розповів про найскладніше у роботі рятуальників:

“Найстрашніше і найскладніше для рятувальників — це загибель дітей”.

“Те, що вдалося врятувати людину — це завжди позитивний сигнал для рятувальників і він справді допомагає надалі працювати з більшою енергією”, — зазначив Сергій Данілін.