Що у Плебанівці змогли, а Сергій Надал у Тернополі не може

З нового року українці зобов’язані сортувати сміття за видами матеріалів. На органи місцевого самоврядування та ОТГ покладені обов’язки вирішити питання у населених пунктах. Та чи готові до цього міста і села Тернопільщини і обласний центр зокрема?

Пунктом «і» статтю 32 Закону України «Про відходи» доповнили 2.10.2012 р. На підготовку до вступу в дію пункту закону законодавець дав понад 5 років, то ж місцеві громади повинні були підготуватися до того, що сміття доведеться сортувати. За найсвіжішими даними управління ЖКГ та енергозбереження Тернопільської ОДА, сьогодні на Тернопільщині із 1056 населених пунктів бодай якось сортують сміття лише 120 (це навіть не 10%). Контейнери для сміття коштують в районі 5000 гривень, то ж закупити достатню кількість можуть не всі громади.

Із жовтня 2017 р. пластик, папір і скло відсортовують жителі Козови і Зборова. За допомогою меценатів на 20-х майданчиках у Козові і 25-тьох у Зборові встановили сині контейнери для макулатури, зелені – для скла і металу, жовті – для пластику. Влада райцентрів підготувала буклети для інформування, роз’яснювала як сортувати сміття через ЗМІ, знайшла підприємців, які самі готові забирати сміття.

Сумна доля у сміттєсортувальної лінії, що у Скалаті. У 2011 р. на неї з обласного бюджету виділили 2 мн. грн. Парадокс у тому, що лінія досі не запрацювала. Місцева громада не дозволила запустити її, мотивуючи шкідливими викидами в атмосферу та неприємним запахом. У березні 2017 р. голова облради Віктор Овчарук заявляв, що лінію зголосилася забрати до себе громада Борщова. Після цієї інформації слід Скалатської лінії загубився.

Успішний приклад роботи сміттєсортувальної лінії знаходимо у Плебанівці Теребовлянського району. Це єдиний район, в якому питання сортування сміття вирішене. 80% сміття відсортовують і передають вторинну сировину на переробку іншим підприємствам. Лінія здана в експлуатацію у жовтні 2015 року, зараз там працює 30 чоловік, підприємство планує розширюватись. Потужність лінії – 50 тисяч тон на рік. Відсортовують скло, тетрапак, папір, метал, пластик. «Вторинку» везуть по всій Україні на переробку і це прибутково. Найбільш прибуткова сировина (7 грн. за куб. метр) – ПЕТ-пляшка (пластикова). В районі стоять контейнери для загального збору сміття, частково сітки для пластику.

І ще трохи цифр від управління ЖКГ та енергозбереження Тернопільської ОДА. Нині на Тернопільщині працюють 28 перевізників, які вивозять сміття, – 18 комунальних підприємств і 10 приватних. Вторинну сировину в області приймають 17 пунктів, більшість із них в обласному центрі.

Яка ж ситуація в обласному центрі? Восени 2010 р. Сергій Надал і ВО «Свобода» прийшли до влади у Тернополі саме на махінаціях зі сміттям, штучно створивши кризу і перекривши дорогу на Малашівецьке сміттєзвалище, вправно маніпулюючи місцевими жителями. Вирішення сміттєвої проблеми мало б бути питанням №1 для Сергія Надала. У березні 2011 р. міський голова обіцяв, що сміттєпереробний завод почнуть будувати через 2-3 місяці. Проект вартістю 24 млн. грн. Тернополю пообіцяв В.Каськів, на той час голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України.

Дуже швидко тернопільський мер визнав: будувати завод – довго і дорого. У 2013 р. з’явилась нова ідея – створити полігон для рідких відходів. Для втілення всіх задумів була найголовніша перепона: злочинна влада в ОДА. Проблема була не стільки в грошах, як у виділенні земельної ділянки обласною держадміністрацією. Не змінилась ситуація, коли за кермом області був і побратим Надала – Олег Сиротюк (2014 р.) У липні 2017-го року ОДА нарешті підписала розпорядження про виділення 3,5 га землі Тернопільській міській раді у Малашівцях під будівництво сміттєпереробного заводу. Проте з того часу пан мер жодного разу не заговорив про спорудження важливого для міста об’єкта чи хоча б про якийсь проект на цій ділянці.

Наразі у Тернополі поки відсортовують лише пластик. Для його збору є понад 900 контейнерів, які встановлені ще у 2012 році. Досі влада не найбіднішого населеного пункту області не подбала не тільки про сміттєсортувальну лінію чи завод, а й про встановлення елементарних контейнерів під скло, метал і папір. Мабуть, важливіше купувати автомобілі для чиновників міської ради за 718 тисяч гривень, встановлювати «золоту» бруківку, потворну перголу за мільйон у парку і монументи загиблим лебедям, видаючи це за фонтани, ніж подбати про сортування ТПВ і виконати букву закону.

Адріана Білецька