“Угринівський шахрай” став лакмусом гнилості правоохоронної системи

 

Нещодавно ледь не топ-новиною дня стало виявлення телефонного афериста, який викрав 360 тис. грн, зібраних на лікування дітей, що потерпіли внаслідок вибуху в Угринові. Цю «перемогу» поліція підняла на прапорі не лише на Тернопільщині, а й в Дніпропетровській області, де в тюрмі перебуває шахрай. Там на прес-конференції в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Дмитро Сало взагалі похвалився, що злочин розкрито! Серйозно???!

Насправді пересічним людям як мегаздобуток подають заледве півсправи, яку правоохоронні органи і так повинні здійснювати. Водночас завдяки афері стала очевидною глибина корупції в державі  та правоохоронних органах зокрема.

Що ж насправді продемонстрував випадок з крадіжкою 360 тис. грн та оперативною реакцією правоохоронців, які зуміли одразу «заморозити» 80 тис. грн, а також виявили численних спільників шахрая? Насамперед те, що такі злочини можна розкривати. У зведеннях поліції телефонне шахрайство фігурує ледь не щотижня, суми втраченого людьми різні, але якщо взяти обсяг на рівні України – мова орієнтовно про мільйони за один місяць. Про те, що видурені у жителів кошти їм повернули, поліція не звітує, з чого можна зробити висновки – щастить одиницям. Телефонне шахрайство процвітає в Україні роками, правоохоронці ж лиш пояснюють, що шахраї телефонують з місць позбавлення волі, куди в них доступ обмежений, а спільники шахраїв оперативно встигають знімати кошти. Щось на кшталт безпорадності, помноженої на брак повноважень. 

Аж раптом поліція спрацювала напрочуд ефективно, продемонструвавши, що при великому бажанні такі злочини абсолютно не безнадійні, а вкрадені гроші повертати – цілком реально. Частково спритність поліції пояснюється тим, що із зміною влади правоохоронні органи отримали вказівку розкривати резонансні злочини (у Зе-команді розуміють, що інакше через невиконання обіцянок і систематичні «зашквари» з їхніми нардепами, на місцевих виборах їхні шанси взагалі примарні). До того ж, дії шахрая були вже надто брутальними. Не досить, що вкрав величезну суму, так ще й кошти, призначені на лікування обгорілих діток. Більшого нахабства і резонансності важко собі уявити. Ну хіба б вже «розвів» родичів когось з топ-правоохоронців чи самого міністра МВС.

Схожу спритність поліція в Тернополі вже демонструвала, коли любителі самовільно захопити землю кинули прямив виклик правоохоронця, без жодних дозволів почавши споруджувати сарайчик прямо біля будівлі обласного управління Національної поліції. Тоді правоохоронці, які зазвичай «не бачать» самозахоплень по місту, або ж посилаються на брак повноважень у боротьбі із самовільним встановленням МАФів, відреагували миттєво.

За дуже короткий час конструкції не стало, і встановлювати в цьому місці чергову будку у всіх бажання відпало. Що ще раз свідчить – коли треба, поліція таки може працювати і з відкритими очима.

Та останній випадок оголив проблему значно серйознішу – попри звітування про знайденого в тюрмі шахрая, ніхто жодним чином не обмовився,  чому той має мобільний телефон (це заборонено!!!), має можливість безперешкодно сидіти в інтернеті, відстежувати збори коштів на благодійні цілі по Україні, телефонувати жертвам, потім численним спільникам, давати вказівки щодо зняття коштів із карток, пересилання їх на необхідні рахунки. Це займає чимало часу і не може бути не помічене керівництвом тюрми. Але чомусь в пенітенціарній службі нікому немає діла до того, що роками в Україні в громадян держави професійні шахраї із тюремних нар видурюють мільйони гривень. Міністру МВС, який не може не знати про проблему, не вдається роками її вирішити, однак його знову лишають на посаді. Чому? Можливо тому, що бізнес, який сукупно приносить мільярди, руйнувати не прийнято.

Не прийнято руйнувати різні схеми, оскільки за цим стоїть збагачення відомих в Україні постатей. Ціною бідності українців. Останнім тільки демонструють звитяги, як у випадку з нещодавнім  виявленням «угринівського афериста», але не розповідають реальної суті справ. Бо це не вигідно. Бо люди можуть почати думати і побачити, що роками реальних проблем ніхто не вирішує. Бо не було ні хорошого Порошенка, ні хорошого Ющенка. Вони виглядали «пухнастішими» на фоні більш брутальних Кучми та Януковича, але зламати схеми, на яких збагачуються одні і ті ж олігархічні клани, волі або ж бажання не вистачило.

На фоні «кришування» тюремних аферистів вчорашня заява Дмитра Сала про те, що злочин  з шахраєм розкрито, звучить просто як насмішка. Доки як мінімум поруч з шахраями не сидять засуджені керівники тюрем, в яких при прискіпливішому вивченні може виявитися забагато майна як для їхньої зарплати.

Насправді роботи не початий край. Однак допоки не буде волі вищого керівництва держави – ніхто «орати поле» не почне. Тому жителям Тернопільщини нічого не залишається, як пильнуватися від пригрітих під надійним дахом телефонних шахраїв. Принаймні тим жителям, які ще не виїхали за кордон. А судячи з черг біля польських банків, скоро і шахраям оббирати стане нікого.