Місцева міліція, чи, все-таки, щось принципово інше?

В засобах масової інформації, в тому числі електронних з «Поглядом» включно, промайнула новина щодо проведення міністром внутрішніх справ України Анатолієм Могильовим за участю членів колегії МВС України, голів і заступників голів обласних адміністрацій та керівників обласних управлінь міліції круглого столу „Взаємодія органів внутрішніх справ з місцевими органами державної влади  з питань створення і функціонування місцевої міліції України.”

Судячи зі складу учасників та тематичної назви круглого столу, нинішні можновладці взагалі не мають уявлення, що таке РЕФОРМИ і під яким соусом їх подають. Скоріше, поважне зібрання нагадало мені збори радянсько-господарського активу часів пізньої перебудови. Це коли багато слів, прожектерства, а в результаті – нуль.

Спробую пояснити. По-перше, міліцейську систему МВС реформувати – НЕМОЖЛИВО. Це те саме, що з «Таврії», шляхом тюнінгу, створити «Мазератті». Досягти зовнішньої схожості, ще куди не йшло. Але ж всередині БУДУТЬ ТІ САМІ ТАЧКИ З МОТОРЧИКОМ. «Системні реформи», що так піаряться, і є банальним тюнінгом. По-друге, реформи – це не, перепрошую, тупе скорочення на 30% особового складу. А може його не потрібно скорочувати? Реформи – тяжка праця, переважно, інтелектуальна. Перелопачування купи аналітичних матеріалів, критична оцінка й систематизація напрацювань попередників, осмислення бажаного результату. А коли «реформатор» сам не знає чого хоче і який саме результат його цікавить? Для початку важливо виробити систему координат реформи, а вже потім – безпосередньо її складові.

На початку 2005 року групою небайдужих юристів-правозахисників на адресу тодішнього міністра внутрішніх справ був направлений своєрідний конспект тез необхідних дій влади для руйнації карно-репресивної системи МВС та творення на її місці правоохоронної поліцейської системи силових структур.

Ось лише кілька штрихів.

Для початку, патрульно-постова служба, інститут дільничних інспекторів та державна служба охорони. У тому вигляді, як вони є сьогодні, далі існувати не можуть. Необхідне створення, на їх базі, Поліції громадської безпеки (ПГБ) з підпорядкуванням безпосередньо органам місцевого самоврядування в особі Голів міст та сіл. Керівники цих утворень обираються безпосередньо місцевими громадами. В сільській місцевості можуть бути підсилені жандармами польової жандармерії округу, що діє в межах, скажімо, адміністративно-територіального району. Жандармами, в перехідний період, можуть бути військовослужбовці строкової служби. В подальшому – винятково контрактники.

Створення в системі МВС Кримінальної поліції.

Виведення з системи МВС, прокуратури, СБУ слідства та створення Головного слідчого управління зі структурним підпорядкуванням Міністерству юстиції.

Два останніх утворення – принципово цивільні структури.

Безперечно, для цього необхідно напрацювати законодавчу базу, розробити чіткі й зрозумілі підзаконні акти у вигляді загальнодоступних, де це можливо, нормативно-правових документів.

Потрібно працювати, а не піаритись, навіть у спосіб подібних круглих столів.

Олег Мартинюк

Голова ТОМО ВГО

«Фундація правових ініціатив»