Рукотворне дійство гобелену творить майстриня з Чортківщини Тетяна Витягловська

Давно хотіла поговорити з майстром, що творить гобелени, та все не випадало нагоди. Адже, якщо виставки картин трапляються у Тернополі білш-менш часто, то експозиції, де були б представлені гобелени – вкрай рідко. Тому була рада нагоді запізнатись із заслуженою художницею України, майстринею ручного ткацтва Тетяною Витягловською.

Живе вона на Чортківщині, викладає у школі мистецтв смт Заводське. Твори мисткині пошановано — вона лауреатка Другої премії регіональної виставки до 400-ліття Берестейської унії та Першої премії Міжнародної виставки «Високий замок», володарка диплома в номінації «За виразність мови текстилю» на Всеукраїнському трієнале текстилю, отримала відзнаку журналу «Світ дитини» на Міжнародній виставці «Львівський осінній салон «Високий замок», повідомляє Терен

— Пані Тетяно, як гадаєте, чому так мало митців працюють у галузі ручного ткацтва?

— Для початку варто сказати, що ткацтво — це виготовлення текстильних тканин на рамі чи ткацькому верстаті методом переплетення горизонтальних та вертикальних ниток. Ткання гобелену — складніший процес. Аби створити його, недостатньо просто вміти ткати — треба бути художником. Малюнок і композиція — вагома складова тканого твору. Інша стосується якостей митця, бо гобелен не можливий без витривалості, внутрішньої організації, терпеливості, зосередженості. Ткання — це довготривалий процес, який вимагає посидючості. А основне тут  велика любов до справи, якою займаєш весь час, не залишаючи шансу відпочинку. Можливо, тому майстрів, які працюють в техніці ручного ткацтва, не так багато.

— Чому вибрали саме таку техніку?

— Коли вступала у Вижницьке училище прикладного мистецтва, поняття не мала, що таке художнє ткацтво. Враження на мене справили студентські дипломні проекти, що експонувались у вестибюлі. Різноманітні за тематикою композиції, вони не залишали сумнівів, який фах обрати. Це був вибір на все життя. Для мене художнє ткацтво — це рукотворне дійство. Часто гра переплетення ниток, поєднання відтінків кольорів  дає непередбачуваний результат. Ткацтво — дуже просторове, безмежнГобелен «Вітер і парасольки»

— Як на мене, нині все, що створене руками, має особливу вагу. Надто ж ткацтво — воно відсилає до чогось архаїчного. Чи схильні ви наділяти власне процес творення особливим значенням?

— Ткацтво — одне з найдавніших ремесел, це частина народного мистецтва. Воно ввібрало традиції, які народ проніс крізь століття. Воно вдало вписується в сучасні інтер’єри та є їх невід’ємною частиною.

Для мене ткацтво — процес творення, коли нитка за ниткою виносить і оживляє мій задум. Буває, гобелен народжується з ескізу, створеного сьогодні, а часом процес пошуку задуму є довготривалим, наче всередині сидить якийсь строгий член жюрі. Це складно пояснити. Трапляється, переді мною багато різноманітних композиційних варіантів, але жоден не маю бажання довести до моменту ткання. Тоді пошук продовжується, доки не побачу, що це саме те, що треба. В такі моменти отримую задоволення від процесу створення нової роботи, вкладаючи в неї свої почуття і настрій. Це вбирає в себе кожен мій твір.

— Прочитала, що колись ви використовували овечу вовну, а потім — акрил, бавовну, напіввовну. На що впливає ця різноманітність матеріалів?

— Раніше не було широкого асортименту вовни. Тож купувала її в гірських районах, сама фарбувала природними й синтетичними фарбниками. Часом використовувала сизаль, волокно з листя агави. Тепер є можливість використовувати різноманітні матеріали — шовк, акрил, бавовна, льон. Поєднання їх із традиційною вовною витворює своєрідну фактуру гобелену. Різноманіття матеріалів спонукає експериментувати з переплетеннями. В поєднанні гладкого переплетення з об’ємними накидами товстих ниток, ворсового ткання, широкого спектру кольорів досягається гра світла й тіні, створюється гармонія, яку можна порівняти хіба з класичною музикою. Внутрішній стан художника, фактурність в поєднанні з малюнком і кольором — все це, на мою думку, і формує художній твір.

— У гобелена та картини багато спільного — вони працюють із двовимірним світом. Проте гобелен, мені здається, принципово інший – і через матеріал, і специфічні виражальні засоби. Зокрема, через фактуру. Розкажіть, у чому особливості створення гобеленів.

— Думаю, гобелен в інтер’єрі завжди матиме своє місце поряд з іншими творами образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв.

Виготовлення гобелена — це дуже копітка й трудомістка робота, це перш за все, техніка. Спершу твориться ескіз, потім картон, тобто ескіз в масштабі готової роботи. На станок чи раму (саме на ній я працюю) натягуються вертикально нитки основи. Відтак кожна деталь малюнка, який розташований за нитками основи, сплітається ниткою відповідного кольору, яка прокидається в обидві сторони лише поверх тієї ділянки гобелена, де цей колір є на малюнку. Матеріали можна використовувати різноманітні, на скільки вистачає фантазії. Часом продумую фактуру перед втіленням свого задуму, та часто ідея виникає в процесі ткання — настільки цей процес захоплюючий.

— «Сюжетно-образні алегорії, метафори перевтілюються у загальний зв’язок, де умовне і безумовне, реальність і знак, площинність й ілюзорна глибина, енергія творчого імпульсу викристалізовують образно-пластичну «мову» гобеленів», – писала світлої пам’яті Тамара Удіна. Але хотілося б почути від вас – які ті образи й теми, котрі вас цікавить.

— У своїй творчості я часто звертаюсь до українських історичних витоків, відтворюю в композиціях орнаменти й символи нашої культури у стилізованій формі, поєднуючи з кольоровими абстрактними плямами. Часто абстрактна тематика змінюється на композицію силуетно-фігуративну, де мої герої передають емоції, які переживають разом зі мною.

— У інтерв’ю ви якось сказали, що в них «накопичення менталітету, досвіду, недоспаних ночей й багатьох емоцій». Чим ця тема цікавить вас?

— Чи не найбільше люблю відтворювати у своїх роботах елементи українських традицій. Наш народ має багатовікову культуру, де закладена філософія свята, звичаїв, обрядів. Звідси й вишиваний рушник, витинанка, писанка, квітковий розпис, керамічний глечик — а це багата скарбничка для митця. Головне любити це, перейнятись цим, і відтворити в своєму творі. А яка ще тема може бути ближчою для художника, ніж культура, надбана численними поколіннями.