Сорок церков розмістилось у Збаразькому замковому палаці

На цей раз у затишних невеличких приміщеннях, що нагадують келійні, знайшли собі надійний прихисток майже чотири десятки українських дерев’яних церков. Звичайно, не справжніх, а їхніх макетів, автором яких є Михайло Яськович, співробітник Львівського музею етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України.

Минулої п’ятниці відкриття виставки поблагословили священнослужителі Збаразького району − отець Роман Сливка, отець Михайло Найко, отець Берард.

− Ми надзвичайно щасливі, − відзначила науковий співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля» Наталія Скоропляс, − що у час Великого посту отримали такий чудовий дарунок від пана Михайла. Ця виставка, наче розмова з Богом, вона нас змушує задумуватись над вічними високими істинами, які надихали український народ на будівництво храмів, бачити велич душ наших предків.

Взятися за копітку, але надзвичайно цікаву, працю Михайла Яськовича змусило непереборне бажання захистити старіючі перлини архітектури, багато з яких залишились лише на фото, від абсолютного забуття.

− Я відтворюю і показую − відзначив художник, − дерев’яні церкви, бо вони найбільше вразливі перед дією часу та стихій − вони легко загоряються та розсипаються, з плином літ стають нікому не потрібними, і як та старенька немічна бабця, опиняються абсолютно самотніми і беззахисними. Більшість моїх робіт − це макети тих церков, які занесені до альбому «100 втрачених храмів Закарпаття». Тож у першу чергу їх я хочу повернути до життя, показати їхню красу, дати глядачам можливість відчути ту неповторну духовну ауру, яку вони випромінювали за своє «життя». Матеріалом для своїх робіт пан Михайло обирає сосну, яка добре краситься, дуб, бук, лозу. Загалом своєю натхненною дванадцятирічною працею Михайло Яськевич створив 150 макетів храмів України ХVІІ-ХІХ століть, які були зведені на теренах Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини, Закарпаття і демонструють різні школи та типи сакрального будівництва. На виставці у Збаражі є й макети подільських храмів, декілька таких, які були збудовані на території Тернопілля.

Дякуючи львів’янину за його надзвичайно необхідну натхненну Господом працю, непересічний талант, отець Михайло Найко відзначив, що виставка обов’язково спонукатиме кожного з відвідувачів пам’ятати історію рідного народу, з пошаною ставитись до церковних споруд, та подарував творцю образ його небесного покровителя Святого Михаїла. А ще поблагословив його дружину − пані Оксану, яка створює надійний тил митцю, допомагаючи тим у великій справі.

Художник запевнив, що зупинятись на досягнутому не буде, а продовжить відтворювати взірці дерев’яного храмобудівництва, щоб сучасники знали як жителі західних регіонів з любов’ю створювали свої церкви, що ставали осередком духовного життя, надбанням громади.

− Свою вагому і неповторну лепту в історію України Михайло Яськович уже вніс, − відзначила вчений секретар Національного заповідника «Замки Тернопілля» Надія Макарчук, − незважаючи на те, чи буде займатися він цією темою далі.

Із біографією, творчим шляхом художника, який народився 24 жовтня 1960 р. у Львові, присутніх під час відкриття виставки познайомила науковий співробітник НЗ «ЗТ» Оксана Брегін.

Слова шани митцю висловили і колишній голова Збаразької районної ради Михайло Маценко та його київський однопартієць Юрій Кухарук, член політради Народної партії.

Виставка макетів храмів згодом на певний час переїде до Вишневецького палацу, а потім повернеться до Збаража назавжди.

Ірина СИСКО, Народне слово