У Теребовлі керівництво будинку-інтернату перетворило підопічних на безправних рабів

В Україні ХХІ століття заклади, де утримують писхічнохворих людей, мало чим відрізняються від тих жалюгідних та страшних установ, які описав в «Палаті №6» письменник Антон Чехов більш ніж сто років тому. Такий висновок можна зробити за результатом моніторингу Національного превентивного механізму, що був здійсненний нещодавно. Про це розповідає Народний депутат Ірина Суслова.

Є в Теребовлі на Тернопільщині психоневрологічний будинок-інтернат, де сьогодні утримують 150 людей. Керує цим закладом Василь Іванович Поперечний – «міцний» господарник, який полюбляє методи трудотерапії та «спартанські» методи виховання підопічних. Найцікавіше, що Василь Іванович отримав свою посаду … у спадок від свого батька. Така собі феодальна вотчина, що переходить з покоління в покоління.

З усіх пацієнтів будинку-інтернату лише 10 визнані недієздатними. Інші люди є повноцінними громадянами й отримують від держави заслужену пенсію в розмірі 1300-1700 гривень. 75% цієї суми вони віддають закладу, що є нормальним, адже це плата за утримання. Проте, залишок пенсії на руки отримують 40-50 осіб, решта пенсійних коштів кудись безслідно зникає. За рік набігає солідна сума близько 240 тис. гривень, яка осідає у когось в кишені. «Міцний» господарник Василь Поперечний, звісно, про це нічого не знає.

Інше нововведення в інтернаті – це так звана каральна кімната. Знаходиться вона на четвертому поверсі приміщення й теоретично призначена для поміщення туди людей, в яких стається загострення хвороби. На практиці там утримують тих, хто чимось провинився перед адміністрацією. Люди скупчені в тісному просторі, разом жінки й чоловіки, сплять на ліжках по двоє, в смороді і навіть без туалету. Тих, кому не пощастило потрапити в каральну кімнату, не випускають до коридору, а їхні умови утримання гірші за в’язничні. Тобто людей, яких й так доля не обділила стражданнями, примушують страждати ще більше.

Керівник будинку-інтернату як завзятий трудотерапевт залучає утриманців до роботи по господарству. Регулярно такою працею займається 30 осіб, але лише деякі з них отримують за це якісь гроші. Решта є фактично рабами в руках адміністрації.

Раціон харчування пацієнтів досить своєрідний. Цукор та сметана, які теоретично включені до меню, чомусь до них не доходять. Пролити світло на це містичне явище дозволила знахідка в підсобці інтернату, виявлена учасниками моніторингу. Там містився справжній склад цукру, олії, інших необлікованих продуктів та засобів. Мабуть, якимось таємничим чином продукти зі столу утриманців перекочовували до цієї комірчини. Полтергейст та й годі! І, звичайно, господарник Василь Іванович тут ні до чого.

А тепер найпікантніше. Теребовлянський психоневрологічний будинок-інтернат підпорядкований Мінсоцполітики та не є лікарським закладом. Тому для надання медичних послуг йому потрібна відповідна ліцензія, або договір з медичною установою, що надаватиме такі послуги. Ні того, ні іншого в нього немає! Психотропні препарати хворим дають безконтрольно, не маючи призначення й нагляду лікаря. Невідомо чи кожен такий прийом роблять з необхідності, або ж просто перетворюють людину на «овоч», придушуючи її волю. При цьому після смерті підопічних адміністрація не викликає поліцію, щоб вона зафіксувала відсутність ознак насильства.

Раптова перевірка будинку-інтернату вже вдруге виявляє таку ситуацію, але «міцний» господарник не кається. Вважаю, що на такі факти слід реагувати жорстко та рішуче. Передусім, слід запитати в обласної ради, яким чином пан Поперечний зміг успадкувати посаду? Як всі виявлені порушення співвідносяться зі стандартами функціонування таких закладів? І чому керівник мов радянський голова колгоспу почувається царем та богом у своїй вотчині та не боїться покарання?

Гадаю, що «міцний» господарник, врешті-решт, мусить бути відсторонений від обов’язків, слід здійснити комплексну перевірку закладу, зробити відповідні оргвисновки. І найголовніше – до хворих, які там перебувають, потрібно ставитись по-людськи, а не як до в’язнів концтабору! Лише коли навчимося поважати кожну особистість, кожне життя, кожну людину, матимемо шанс на європейське майбутнє!

За результатом власної перевірки ОДА надала директору інтернату низку рекомендацій. Зокрема, притягти до дисциплінарної відповідальності деяких лікарів, отримати дозвіл на використання психотропних речовин, привести ізолятор до встановлених вимог, капітально відремонтувати один із корпусів, поліпшити побут пацієнтів.
Буду уважно слідкувати як «міцний господарник» виконає ці вказівки. Але справа тут не лише в ньому та в конкретній ситуації, що склалась в Теребовлі. Це системна проблема перетворення психіатричних закладів на територію безправ’я, тортур і смерті. Це навіть гірше за каральну психіатрію, бо в пащу цього монстра може потрапити будь-яка людина, незалежно від того здорова вона чи хвора.
Потрібні титанічні зусилля на рівні вищого керівництва країни, щоб змінити страшний світ психлікарень. Я вірю, що це відбудеться, адже заявлений європейський курс зобов’язує Україну дотримуватись цивілізованих правил ставлення до психічно хворих й тим більше не дозволяє запроторювати до «психушок» здорових людей.
Разом з Офісом Омбудсмена будемо моніторити ситуацію та напрацьовувати конкретні пропозиції перетворень в цій галузі.