Коректори міфів: Траянів вал

Ліричний вступ:

Рубці Траянового Валу на тілі Тернопільської області – як шви на старому дранті. 

Щоб дрантя хоч якось трималося купи, древні партачі  протягом більше 20-и кілометрів – від села Білівці над Дністром до села Гермаківка –  генди аж протягом 25 км від Дністра – полатали терен “стібками” Валу.

Текст про те, хто цей вал насипав, для чого і до чого тут Троя. 

*

Історія Валу перекладена  вигадками, мов пляцок-перекладенець. Легше знайти голку в скирті сіна, чим істину. Хто взявся читати текст без попередньої підготовки –  треба влити в себе сто грамів міцного алкоголю, і лиш по тому шліфувати текст по-новому. Як казав доктор Хаус – всі брешуть. 

Міф I:

 «Початок зведення валів покладений  римлянами у I-II ст. н.е. за часів правління імператора Траяна, коли вони (римські легіонери) просувалися на північний схід».

У лісі, в лісі темному ватажок виснаженого римського легіону звернувся до Vox populi, “Чи не бажає панство зупинитися?”  – “Sat at non Sat?” (ясно що Sat! Коні лягли і просять! ) – так в Медоборах було засноване місто Satанів. А на дозвіллі вояки побігали й вал насипали.

Питання не в тому, чи могли б римляни насипати «вали Траяна» – і навіть не в тому, який хосен їм було це робити (насипані на периферії вали рано чи пізно були б віджаті й використані проти них самих).

Реальний лімес (кордон Римської імперії) по території сучасного Поділля  – не проходив. Сіль в тому, що в Європі   frontiers of the roman empire (фронтири Римської імперії) – це об’єкт спадщини UNESCO.

 В Британії є “вал Адріяна” завдовжки 112 км. (насипаний в 122 р. н.е.) 

Є стіна (wall) Антонія в Шотландії, завдовжки 60 км (насипана в 142 р.)

На території Німеччині є вали – але хитра Юнеска набрала в рот води про насипані римлянами вали на території Поділля. Я тихенько замовкаю, якщо “римська генеза” “валу Траяна” – це спосіб розвести Кабмін на бюджетні виділення шляхом увіввімкни Траянів вал до переліку світової культурної спадщини. 

Успіх швидше прийде, якщо зробити спільний україно-молдаванський проект – наші сусіди теж  вважають, що Римська імперія вважала за краще відгородитися стіною і від них. Якщо ж ви підтримуєте “римську гіпотезу” з ідейних міркувань – майте на увазі, що ці старі режисери давно вже вижили з розуму, накручують свої фільми про самотніх нещасних людей і добре заробляють на цьому. Нехай же хоч одного разу вони залишаться нi з чим 

За Арґумент в «траянівській» версії те, що «в процесі досліджень валу були знайдені римські монети, уламки амфор та іншого посуду, прикраси». Справжній “кіт в мішку” – поховання римського легіонера на Валі. Де він там взявся? А якщо колись мене на тому валі колись закопають – то це теж буде свідчення, що вал насипав я? Поховання – знак того, що вал був насипаний не пізніше II ст. , а не обов’язково в  II ст.

                           Але звідки взялася “римська гіпотеза”?

Вперше «траянів вірус» заніс 1715 року Господар Молдавського князівства Дімітрій Кантемір, попри те  – таємний радник Петра I.

Виключно поганий таємний радник – в 1711 р. нарадив такого, що російська 38-и тисячна армія під безпосереднім проводом Петра I на Пруті потрапила  в рандеву з одного боку з 120-тисячною турецькою армією, і з 70-тисячної кіннотою кримських татар з іншого. Щоб відпустили, Петро I мусив віддати туркам назад Азов+ узбережжя однойменного моря. Відтоді в руских почалася традиція травити молдаван анекдотами.

На прохання Берлінської академії Дімітрій Кантемір в «Описі Молдавії» вніс описи вірувань молдаван того часу, про те, як 120-и кілометровий вал навскіс усієї території Молдавії від Прута до Дністра насипав по щучому велінню і своєму хотінню не хто небудь, а сам імператор Траян!

Важливо! На території Молдаванії потрійні вали буквально звуть  «траянами» – там вони, як алкаші, традиційно збираються по троє.  Також є твердження, що

 “в молдавських грамотах ХV—ХVІ ст. сучасні «траянові» вали мають назву «троян» і що молдавською це означає «замет, кучугура». 

Зграйка аматорів-краєзнавців підхопила цей вірус троянський і почала так прозиватися на всі інші вали нез’ясованого на той час походження поблизу. 

Валів усілякого походження в Україні більше 2000 кілометрів (звичка будувати паркани у нас в крові). На Подніпров’ї вали звуть не Траяновими бо “Змієвими“ – прикольніше вірити, що їх навалив сам Змій, та ще й за правління царя Гороха, чим в потуги якогось там римського імператора.

На Тернопільському боці Подністров’я  “ці насипи” знають не як “Траянів”, а як Вал. Просто Вал. Бренд “Траянові вали” – кабінетна вигадка аматорів-дослідників, які замість в очі людям питатися, шукають істину в багатотомниках. 

Що кажуть академічні вчені? В 1988-90 рр мала місце бути Експедиція Інституту археології НАН УРСР, присвячена “Траяновим валам”.

Поруч з “Траяновим” валом на півдні Борщівскього району, подібні і теж “траянові”  вали є на Буковині в Кельменецькому районі та між Городком та Сатановом Хмельницької області. Всі рови від валів копані зі східного боку – звідти була (скіфська) загроза. Вали не складають осмисленого периметру – не було державницької стратегії, кожне плем’я відгороджувало насамперед себе (от десь як зараз ОТГ утворюються), чому скіфи  згодом і потіснили “попередників”; підтвердження “потіснення” – знахідки численних скіфських старожитностей на правому березі Збруча після VI ст. до н.е.  

Протягом 1974-88 рр керівник експедиції Кучера М.П.. досліджував Змієві вали, захистив докторську дисертацію з археології. 

Михайло Петрович відділив мухи від котлет. Т.зв “Змієві вали”    – це часи Київської Русі, т.зв. “Траянові” – насипані в гальштатський (ранньозалізний) час носіями голіградської культури (Ґава-Голігради), найпевніше як аргумент закритих дверей супроти нашестя скіфської культури. Різниця у віці між цими валами – більше півтори тисячі років! 

рожеве – і рожеві ромбіки на правому зображенні – поширення Ґава-Голіградської культури

Що за фракійський, простиБоже, гальштат? Загальноприйнято вважати носіїв ґава-голіградської культури (локальна назва культури фракійського гальштату) за  приблуд з півдня – відмінних від автохтонів, носіїв Висоцької культури. “Ґава-голігради” замешкали південь Тернопілля, другі – “Висоцькі” – терени на північ степу Панталиха (серцевина Тернопілля, згрубша  сучасний Теребовлянський район). 

Характерна ознака племен Висоцької культури  – збиратися біля багаття і під гитару горланити пісню «чуть помєдлєннєє коні». Подейкують, що на шум цієї пісні скіфи і прийшли. 

Голіградські ж приблуди ґав не ловили, їм “рідні стіни” не допомагали. Супроти кочівників на конях мусили насипати спеціальну стіну – Траянів вал.

Панталиха – прадавній степ, який розорали заледве в 1930-их. В період пізньої бронзи-раннього заліза степ служив як природній бар’єр між племенами Висоцької  – та Ґава-Голіградської культури, що прийшли з південного боку Карпат через перевали (зокрема Яблунецький). На ранньому етапі цієї культури маємо археологічні пам’ятки в с.Лоєва, с.Космач, інші; носії культури розселилися по Буковині, але на Тернопільщину спочатку не заступали. Є версія, що на той час їх стримували люди пізнього етапу культури Ноа (є знахідки, які це підтверджують). На пізньому етапі “Ґава” форсують Дністер, і саме саме на півдні Борщівського району стають “Голіградами”, бо неподалік цього села влаштовують величезні поселення (от як біля с.Лисичники 180 га), чого не робили на попередньому етапі.

Цікаво, що археологи не можуть знайти слідів контактів племена Висоцької і Голіградської культури – можливо, по самій Панталисі бродило якесь третє кочове плем’я, які “забери своє сміття з собою”.

Коли прийшла скіфська культура, ґава-голіградська культура зникла. “Науково визначити”, чи, як, на чиє походження чинної нині популяції людей вона вплинула, проблемно – зараза, займалися трупоспаленням, ДНКу нема з чого брати. Але опосередковано автор може стверджувати, що знає, що вони прозивали своїх північних сусідів “бойчою” та “барабами”.

Автори фантастики, щоб надати/набути героям екзотичногого флеру, у всі часи зверталися до берегів Дніпра-Борисфену. От недавно губернатор Миколаєва взявся виводити свою генеалогію від Конана Варвара, задуманого письменником  Робертом Говардом як кіммерієць (на мапі вище помаранчеві трикутнички).  Фантаст- шляхтич Речі Посполитої у XVI ст., у пориванні пояснити своє шляхетне право, ідентифікував сам себе як сармата (навіть виникла своєрідна субкультура – сарматизм).   

В реалії сармати – ті, хто в III ст. до н.е. наваляв скіфам; скіфи – в VII ст. до н.е. наваляли в Причорномор’ї родичам Конана Варвара кіммерійцям.

На півдні Тернопілля в “кіммерійську епоху” здійснили спробу відгородитися Траяновим валом від неминучої інвазії злобних скіфів-кочівників носії культури фракійського гальштату. Але “ми в хатці і нас не видно” не спрацювало.  

Геродот винен, що народився тільки в V ст. і почав писати історію так пізно – про всі давніші події в науки писемних джерел не є. Ми змушені судити про перебіг історії  по черепках і желізячках, що і є артефакти культури, розвал-сходження яких в культурних шарах інтерпретує дослідник. З якою перспективою  на них дивиться, те й інтерпретує. 

От якщо декор на горщику був відтиснений шнурком  – це культура шнурової кераміки. Але ми уявлення не маємо, як ці люди самі себе називали. Нас за цією “сміттєвою ознакою” колись можуть називати культурою побитих пляшок і пластикового сміття. 

Для нефахівців головне не плутати гальштат (назва певної культури на честь могильника з однойменного селища в  Німеччині) з гештальт-терапією.

 

Вперше Траянові вали Борщівського району обстежив у 1878 році археолог А.Г. Кіркор,  дослідження можна знайти в Zbiór wiadomości do antropologii krajowej, т.III, с. 38

Звідти взяв ноги Міф II: що “колись Вал був суцільний і йшов у керунку Збруча, але був знищений часом”. Не був він суцільним!:

на протязі 24 км між с.Білівці та с.Гермаківка насипний вал зберігся в лісі краще, в полі гірше. Створені людськими руками насипи становлять близько 8 км його загальної протяжності. Але в архітекторів Валу, окрім рук, був також Арсеній Яценюк свого часу, який замість сипати без викрутасів, сказав – я з ганьбою жити не буду! А чи не легше замість лупати сю скалу і в дощ і холод використати на деяких його відрізках природні перешкоди – он які вигнуті вигини каньйону Збруча, що виляє, як гадюка на пательні! ому де-факто “Траянів вал”  – це не лише земляні насипи, але й ті скелясті урвища, до яких люди вал і ліпили. Природні ділянки – скельні стінки, ліси, відігравали роль перешкоди аж зовсім не меншої, чим насипний вал. Спробуйте штурмувати кулею в лоб стінку Збруча – верхи на коні ще гірше буде. А де коні степовиків мали тренуватися такій акробатиці? 

До подібного принципу (використання природних перешкод) зводилася побудова тієї ж Великої Китайської стіни. 

Чи спорудження Валу щось допомогло тим, хто його насипав? А хто зна! 

Кіммерійці-скіфи-сармати  – то численними орди бродячої саранчі, що приходили до нас – чи це назви культур, прогресивні технології, що їх переймали інертні автохтонні мешканці? Люди мають властивість переймати нові культури, залишаючись “самі собою”. Коли озброєна троха гострішими мечами ватага кочовиків йшла забирати ресурси, що належали іншій ватазі  – у них не було мети влаштувати геноцид всьому автохтонному населенню, а тим більше жінкам. Відбувалася (або не відбувалася) зміна еліт. А пацифіст-автохтон мав змогу й надалі вирощувати свою моркву – а коли наступна бригада наваляє папєрєднікам, автохтон й надалі буде вирощувати моркву, бо послушне телє в двох мамок ссе, як оспівано в  епосі – гриби збирай, життя коротке, рабів до раю пускають. 

На півдні “Траянів вал” починається за 1 км від Дністровського каньйону на околицях села Білівці. Тут на березі – моторошне місце “Дібріяни” (на хресті пише “тут поховане ЦІЛЕ село Дібріяни):

Від Дністра до початку Валу насправді має місце бути досить глибокий яр.    

На мапі фон Міґа XVIII ст. північний кінець Валу губиться південніше села Гермаківка (поверх нього була збудована залізнична колія).

Яку стратегічну ролю відігравав лінійний вал? Як перешкода, мав на меті позбавити нападників фактору несподіванки. Для поселень ґава-голіградської культури характерні  “не занадто укріплені” поселення, найближче з яких всього за кілька км від північного краю Валу.  

Вал, як знак “‘рабуй відповідально!” – не набирай рабів та скарбу  більше, чим зможеш перекинути у потойбіччя! А скарби були – відомий Михалківський скарб – це якраз  ґава-голіградська культура. То про сей скарб писав Іван Франко:

“Парканадцять літ вже тому, як мій батько – де, в якому місці, хто се зна – напав славний скарб царя Гороха. Та добра йому нітроха Скарб той клятий не придбав”

То Для чого було таке довге сипати?

За мотивами підрахунків дослідника Миколи Жарких,  на спорудження 100 км валу  потрібно витратити 30 млн. людино-годин. З 24-ох км від с.Білівці до с.Гермаківка дві третини – природні перешкоди, насипна частина становить всього 8 км. Якщо в нас є клаптик землі і 100 рабів, які вкалують 12 годин в день, ми маємо 1200 рабогодин, або 27 погонних метрів споруди в день. 

Прийнявши, що будівельний сезон триває 250 днів, а далі я заплутався, але все одно виходить  6,5 км споруди в рік. Отже, весь вал довжиною 8 км можна збудувати за два роки зі всіма “підрядник виявився недобросовісним”.

Як оцінив мій родич (вкопує комунікації в землю на поляках), споглядаючи один фрагмент Траянового валу – “ми стільки за місяць були зробили. Але  в нас був з собою екскаватор”! 

Для оборони важливою є не стільки товщина стін фортифікації, як наявність достатньої кількості вмотивованих, добре оснащених виконавців. Якщо взяти обернену формулу, яка використовується у традиційних військових тактиках – при нападі чисельна перевага має бути хоч би 3 до 1 (звідки крилата фраза, що війна – це маневри).

100 нападників детермінує 30 оборонців. Це при тому, що нападники на конях оперативно можуть змінити місце для нападу. Для протистояння такій потузі нападників треба якась фантастична кількість оборонців, її не прогодують навіть наші родючі ґрунти. Очевидно, що лінійні вали не пристосовані для ведення позиційної війни накшталт Першої Світової. Хто намалює воїна фракійського гальштату в стилі ілюстрацій до романів Еріх-Марії Ремарка, отримає від мене бублик.

Фантазія на базі “1984” Орвела: вали в Борщівському, Городоцькому та Кельменецькому районах – це ґава-голіградська версія конфлікту між Ост-Азією, Океанією та Євразією, які, як відомо, ніколи не воювали між собою.  

 За результатами досліджень археологів встановлено, що середня ширина валу була 16 метрів, вал був доповнений ще й захисним ровом (ще +12 метрів). В основі валу – дубові слупчики завтовшки до 30 см, на відстані від 6 до 35 см, переплетені між собою. 

Вал мало де поруйнований дорогами – таку громаду легше об’їхати, чим валити. 

Дороги зачасту йдуть поруч Валу, а іноді й по ньому самому – що ще треба для надійної основи маршруту для пішохідних туристичних маршрутів?

Одне за одним біля Траянового валу Гермаківський дендропарк, Чорна скеля, найстарша в Тернопільській області церква в Збручанському з XIV ст., руїни замків в Чорнокозинцях, Кудринцях, Окопах, печери Кришталева, Цапова дюра, Атлантида…  

руїни замків в Кудринцях і  Окопах 

 

На жаль, по  завершенні 1990 року археологічної експедиції М.П.Кучерою зразки були відібрані, але радіовуглецевий аналіз зроблений не судилось. Трохи через “голодні 90-і”, трохи, бо в той час метод ще не був у широкому вжитку (бо нащо тоді брали, якщо “тоді таке ще ніхто не робив”?). Як би не було, запитатися немає з кого – керівник експедиції Кучера М.П 20 років як у вишеньках (1922-1998).

Але  – об’єктивним аргументом в наш час є все-таки лабораторний аналіз. 

Куди посилає вас пан доктор медицини? В лабораторію здати кров – і вже потім працює з лабораторними даними. Методи “на нюх”, “помацати”, спробувати дзюґнути пальцем, популярні в дохторів старшого покоління, в покоління нового чомусь викликають осторогу – то чого “дохтори археології” мають жити по-старому? 

 

Новий час пропонує цілий арсенал помічних аналізів, треба відносно смішні гроші, щоб остаточно витерти крапки над “ї”). 

Чому ми цілий текст спростовували “траяність Валу”, але й надалі продовжуємо його так називати? 
 Назва “Траянів вал” здатна залізти в голову, а у всіх її замінників (як от “Довгі вали Подністер’я”), як сказав класик, скучное лицо, денег никто не даст. А для того, щоб провести необхідні дослідження, кошти потрібні.
Постскриптум. В процесі редакції цього тексту знайшлося наступне зауваження:
в 2016 “польські археологи стверджують”, що віднайшли на території Польщі “сенсаційне відкриття”  – на території с.Хотинець (етнічні українські землі 10 км. від Краковця)  городище “ідентичне тим, що над Дніпром та над Дністром”. 
За результатами радіовуглецевого аналізу (от в них гроші зразу є!), проби “задзвеніли” як VIII ст. до н.е. 
За ще не переписаною історією, скіфи на території сучасної України  “взялися” в VI ст. Отже, треба нагально вносити корективи в підручники! Окрім того, “є знахідки ідентичної до скіфської кераміки”, що само по собі не є Аргументом, враховуючи вплив розвиненої торгівлі та обмін. 
Цікаво, що самі дослідники з Ряшева досить обережно інтерпретують результати власних досліджень – чого не скажеш про уражених об новий виток ”сарматизму” популяризаторів. Ну, поет Александр Блок вже рефлексував на тему, що “мы” – скіфи з розкосими жадібними очима, тепер цих штормить “скіфізмом”. 
То не є страшне – от  китайці зараз вважають, що Homo sapiens вивівся насправді від Sinanthropus pekinensis, а 100 років тому британці вірили в Пілсдаунську людину. У таких випадках навіть лабораторні аналізи не допоможуть з крапками над “і.”

Андрій Мельничук