Про початки міста. Альтернативний погляд

Частина 4

Продовження. Частина 1. Частина 2. Частина 3

Серед історичних хронік, які характеризують магнатські відносини на нашому рідному Поділлі і торкаються Тарнополя зокрема, є цікавий момент що відноситься до панування Острозьких в нашому місті. Щоб зрозуміти глибину і суть справи, потрібно розібратися в нащадках Констянтина-Василя Острозького і Софії Тарновської.

У цього подружжя було троє синів Олександр, Констянтин і Януш, та двоє доньок Ельжбета і Катерина. По смерті батьків, Тернопіль перейшов у руки Олександра Острозького (перед тим його кілька років тримав його брат – Констянтин). До речі саме Олександру, ми повинні завдячувати однією з найунікальниших старовинних памяток нашого міста, а саме Церкві Різдва Христового (Середній).

Так от, оскільки Олександр Острозький помер 1603 року, Тернопіль залишився відповідно у власності його дружини Анни (Костчанки) Острозької. Все було б і добре, і правильно, і офіційно якби не та сама згадка в архівах «…… у 1614 році, приватні війська князя Януша Острозького, очолювані управителем його маєтків В. Закревським, оволоділи Тарнополем. Таким чином Острозький “доводив” своє право на місто, що належало в цей час вдові брата Анні Острозькій. Міщани які чинили опір нападникам, зазнали жорстокої розправи, а кількох представників міських властей було зарештовано і кинуто у тюрму. У Тарнополі з того часу “наступив період старшного терору і беззаконня”……..»

Як вам? Причому документ не відображає всієї трагедії. «Зазнати жорсткої розправи» у той час могло означати як обезглавлення так і садовиння на палю. У тюрмі можна було просидіти аж до смерті! А «страшний терор і беззаконня» міг бути чим завгодно…. Та це все таки 17 століття, і маганати не церемонилися один з іншим. Навіть русини з русинами. Що ж тоді казати про русинів і поляків?

До речі, ще про Острозьких. Саме Острозькі задумали вибудувати у Тарнополі перший величний католицький храм міста. Це якщо не раховувати, що ще Іваном Тарновським був вибудуваний невеликий костельчик коло Львівської брами (Львівська брама як фортифікаційна споруда, стояла на проїжджій частині вулиці Руської, коло Надставної церкви) для перших католицьких поселенців, і який на початок 17 століття фактично був занедбаний. Фундатором нового костелу був Констянтин Острозький – брат Олександра, та оскільки доля не відвела йому довгих років життя, будівництво призупинилося чекаючи нових власників – Замойських. Та про це в інших статтях.

Анатолій Лещишин