Транспорт у Тернополі в кінці 1920-х років

Тарнополь – воєводське місто з населенням 35.000 мешканців. Вокзал (Dworzec kolejowy) розташований у самому місті, відновлений після війни. Має великі зали очікування (poczekalnie) та ресторан (restaurację). Вузлова станція, поїзди у напрямку Львова, Підволочиська, Збаража, Скалата і Гримайлова, Копичинець, Ходорова. Камера для багажу (przechowalnia bagaży) на залізничній станції.

Однокінні екіпажі та двокінні (Dorożki jednokonne i dwukonne) мають постійне місце  стоянки на вулиці А. Міцкевича, тариф зазначено на станції та на кожному екіпажі. Тариф є сталим у межах міста Тарнополя: за 1 людину без багажу становить 1 злотий, з пакунками (pakunkami) – 2 зл. За містом (poza rogatkami miasta) – оплата залежить від домовленості.

Екіпажі самохідні (Dorożki-samochody, taksówki, таксі) знаходяться разом із  бензозаправкою (stacja benzynowa) на вул. Міцкевича – навпроти поштового відділення. Вартість: для перевезення людини в межах міста – близько 1,50 зл., а за Тарнополем – від 50 грошів до 1 злотого за кілометр, в залежності від якості дороги.

Автобуси: парковка знаходиться на вул. Міцкевича біля парафіяльного костелу. На лінії Тарнополь – Микулинці курсує два автобуси, ціна за проїзд 2 злотих, на лінії Тарнополь – Збараж – один автобус, ціна 2,50 злотих. Тарнополь – Скалат – один автобус, ціна від 3 злотих, Тарнополь – Львів і назад – курсує один автобус, оплата дорівнює ціні залізничного квитка (biletu kolejowego) третього класу.

Мандри за матеріалами Przewodnik po Wojewodztwie Tarnopolskim, 1929

Коментарі вимкнені.