Коли жінкам перестануть «ставити палиці в колеса», вони змінять нашу країну, – Ольга Рубас

 Вона – молода, активна, впевнена у собі жінка – досі ніколи не займалася політикою. Ольга Рубас навчалась у Тернопільській спеціалізованій школі №3, закінчила Україно-Нідерландський факультет ТНЕУ, вийшла заміж, народила донечку, працює заступником директора з міжнародних та інвестиційних питань в «Українській торговій компанії», була волонтером в Логістичному центрі допомоги українським солдатам.

Однак, маючи активну громадянську позицію, зрозуміла, що, аби щось змінилося на краще – у власному домі, місті, країні, потрібно діяти, долучатися, докладати зусиль. Саме тому прийняла рішення балотуватися в депутати Тернопільської міської ради від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина». Про жінку в політиці, політичні симпатії, проблеми, які вимагають нагального вирішення, розповідає Ольга Рубас.

 

Політичні уподобання мають формуватися як розумом, так і серцем

«Батьківщина» – це партія, яка має тривалу історію. Були часи її високої популярності, але останнім часом на політичній арені з’явилося багато нових проектів, що розпорошують увагу людей. Політичні уподобання, це, звичайно, особистий вибір кожного, однак, на мою думку, треба враховувати те, що «Батьківщина» ніколи не змінювала свою назву, лідера, пріоритети, не підлаштовувалась під те чи інше керівництво держави. У всіх бувають моменти підйомів і падінь, – це так властиво нашому життю. Але для мене головне, що «Батьківщина» була і є зараз, а не знівелювалася, як інші політичні сили, що починали свою діяльність паралельно з нею. Разом із тим, надійність перевіряється часом, а нові партії такої переваги не мають.

 

Жінки зроблять іншою нашу країну

Мені імпонує партія «Батьківщина», бо тут головує жінка. А жінка – вона, як мама: думає про своїх дітей і їхнє майбутнє, а не про себе. Тому мені це дуже близько, – і як жінці, і як мамі. Я взагалі переконана, що коли жінкам перестануть «ставити палиці в колеса», вони доб’ються свого і змінять нашу країну. Адже жіноче мислення – зовсім інше, ніж чоловіче. От візьмемо для прикладу те, що уряд зменшив виплати при народженні дітей і хоче ще їх зрізати. Жінка ніколи б не прийняла такого рішення, а навпаки, намагалася б вирішити це питання позитивно для матерів. Яка ж це у нас в країні турбота про майбутнє покоління виходить?!

 

Холодний чоловічий розум і гаряче жіноче серце – хороший тандем для української політики

Хотілося б, щоб у політичній сфері у нас гармонійно поєднувалися чоловічі та жіночі характери. Поки що, справді, маємо засилля чоловіків-політиків, які не надто хочуть поступатися своїми місцями жінкам. Але зараз, згідно із Законом про вибори, у партійних списках має бути тридцять відсотків представниць іншої статі. І це дасть більшій кількості жінок можливість «пробитися» в політику.

Я вважаю, що Україна тільки виграє, якщо ми поєднаємо в політичній сфері сильне чоловіче плече, холодний чоловічий розум та гаряче жіноче серце і жіночу інтуїцію. Такий тандем завжди буде запорукою прийняття значно виваженіших і ефективніших рішень.

 

Тернополю потрібні свіжі ідеї та нові рішення

Я вирішила йти в політику тому, що зараз нічого не змінюється. Хоча всі тільки й говорять про якісь зміни, але чи є вони насправді?! Останнім часом мені доводиться багато спілкуватися з людьми, так от вони дивуються тим бігбордам, що розвішані по нашому місту, де нинішня влада пропагує вже нові гасла. На мою думку, зараз тернополяни мають шанс обрати тих, хто може запропонувати власні ідеї і реальні способи їх втілення. Це дасть поштовх справжнім змінам у Тернополі. І не буде продовжуватися ситуація, коли політики, побувши при владі і наобіцявши «золоті гори», «перефарбовуються» і роздають обіцянки знову. Тернополю потрібні ідеї, які відображають потреби громади і пропонують містянам реальні шляхи розвитку міста. Не порожні обіцянки туристичного, логістичного чи іншого центру, а конкретні, нехай і не дуже масштабні, проекти. Наприклад, як зробити так, щоб після зими місто не було все в піску і виглядало, як смітник, щоб маленькі вулички ремонтувалися, щоб не перекладали плитку щороку, на вулицях після дощу не стояла вода, щоб гаряча вода була цілодобово, люди могли встановлювати індивідуальне опалення, щоб в місті були нові, а не списані за кордоном тролейбуси, і щоб пасажирів не возили старі, знищені маршрутки. Такими маленькими, проте такими важливими для Тернополя справами, треба прямувати до того, щоб ми жили в комфортному місті.

 

Щоб відбулися зміни, яких прагне наше суспільство, треба щось робити самим

Політикою я активно зацікавилася ще з часів Помаранчевої революції. Багато читала, слухала про події, вболівала, висловлювала своє бачення у колі друзів, знайомих – тоді ще студентів та викладачів. Та Революція Гідності стала переломним моментом. Події в Криму, на Східній Україні, а найголовніше, – те, що відбувається в державі вже більше року після цього, вплинули на мене дуже сильно. Я не змогла залишитися осторонь, бути байдужою до ситуації, що зараз складається в Україні. Мені хочеться займатися конкретними справами, допомагати, чим зможу, щоб в країні і у нашому місті, зокрема, відбулися ті зміни про, які ми, поки що, здебільшого, лише говоримо…

Від політики нікуди не подінешся, адже саме вона, незважаючи ні на що, «робить погоду» в нашій державі. Тому я й вибрала політичний шлях, щоб бути ефективною в своїх прагненнях діяти і змінювати. Хоча знаю, що люди вже втомилися від політики. Для них більш важливими є викопати барабольку, облаштувати свою хату, попіклуватися про дітей, а не вислуховувати політиків. Я розумію, що «достукатися» до людей буде важко, однак все одно буду йти до них і раз, і другий, і третій. Вірю, що мені все вдасться.

 

На рівні депутата міської ради проблеми містян можна вирішувати набагато ефективніше

Я йду в депутати міської ради по виборчому округу №2. Вісімдесят відсотків будинків тут – приватні. Проблеми, які є на моєму окрузі, властиві всім аналогічним мікрорайонам Тернополя: і дороги як були поганими, так і залишаються, і дитячих майданчиків немає, і освітлення ввечері вимагає кращого. Це відомо мені чудово, бо я теж тут живу. Як і мої сусіди, практично не відчуваю, що це – місто, зручне та комфортне. Хіба ж не видно, що влада не опікується такими невеликими вулицями? Хіба там ремонтують дороги, – в багатьох місцях приватного сектору доріг взагалі немає! Хіба туди їздить транспорт? В дощ і сніг до зупинки громадського транспорту доводиться йти немалу відстань. Взагалі, у мене складається враження, що такі райони міська влада навмисне «старається» зробити якомога незручними, щоб «вижити» звідти людей. А тоді вигідно продати цю землю забудовникам. І переконана, що вигода, в такому випадку, «лежатиме» в кишені чиновника. Тому, якщо стану депутатом, відстоюватиму інтереси жителів мого округу і намагатимусь зробити так, щоб зручності міського жителя стали їм доступними. Насамперед, бачу, що потрібно добиватися ремонту горезвісних сходів між вулицями Чумацька та Івана Мазепи, встановлення асфальтного покриття на вулицях Спадистій і Волинській. Хочу, щоб кожна людина, яка живе на моєму окрузі, відчувала на собі турботу міської влади, і буду цього домагатися!

 

Округ №2, за яким балотується Ольга Рубас, визначений такими межами: вул. Гетьмана І. Мазепи: 2, 4, 6–6А, 14, 16–16Е, 18, 20, 24–28; вул. Куток, вул. М. Михалевича, вул. Спадиста, вул. Чумацька, майдан Перемоги, вул. Бережанська: 3–5, 10; вул. Волинська, вул. Грабовського, вул. Загребельна, вул. Львівська: 1; 2; 3; 4; 5–32; вул. Південна.