Африка поруч: на Чернігівському хуторі відбувся перший фестиваль африканської культури

Обирок – невеличкий хутір розташований на Чернігівщині (неподалік Батурина),  став відомий у вузькому колі зацікавлених своїми мистецькими заходами. Близько 10 років тому туди переїхали з великих міст перші “переселенці” і хутір почав розростатися. Хтось обрав його як постійне місце проживання, інші ж приїжджають сюди на відпочинок.

На початку серпня саме тут пройшли два незвичні фестивалі – “Хліб” і “Мама Африка”, які відбувалися ніби і окремо, але, фактично, злилися в щось одне, поєднавши африканську і українську культуру. Засновник мистецького хутора, київський режисер і мандрівник, Леонід Кантер, став одним з головних організаторів фестивалю. За його словами, ідея такого дійства виникла давно, ще після його мандрівки Африкою. Там його приймали дуже привітно і дружно. А як українці сприймають африканців, котрі, переважно, не від доброго життя опинилися в Україні? Чи всюди вони зустрічають таку ж гостинність? Що ми знаємо про континент, який як і ми, долає тягар колоніального минулого. Отже ціль фестивалю – краще знайомство із африканськими культурами в їх розмаїтті, долання упереджень і стереотипів, налагодження діалогу.

Нічого схожого до «Мама Африка» місцеві ще не бачили. Серед гостей фестивалю були африканці з Конго, Ефіопії, Судану, Гвінеї, Нігерії, Уганди, Зімбабве, Мозамбіку та інших африканських держав. Велику частину африканців, які були на фестивалі, склали представники посольств та студенти українських вузів, серед них і тернопільські. Варто зазначити, що в Тернополі – одна з найбільших африканських громад, яка налічує більше 1000 студентів.  

Ранки починалися з “афроруханки”, яка заряджала енергією на весь день, а після неї насичена програма. Численні майстер-класи з приготування їжі, презентації, покази мод, лекції, нічні концерти,  а паралельно – жнива.

До речі, одними з основних учасників фестивалю були діти і для них була окрема програма. Поки батьки слухали лекції, діти грали в афроігри, виготовляли іграшки з паперу, африканські маски і прикраси. Українська, російська, англійська – діти швидко подолали мовний бар’єр і вигадували свої ігри.

Не менш цікавою була програма фестивалю “Хліб”. Кожен охочий міг взяти в руки серп і жати пшеницю, яку потім складали в снопи, молотили ціпами, просівали і мололи на справжніх жорнах. А далі найсмачніша частина – випікати хліб у старовинній українській печі. Вона, до речі, теж стала місцем єднання культур. Крім хліба у ній випікалися справжні нігерійські пиріжки. Цю арт-частину хутора завжди можна було відшукати за смачним ароматом.

Одна з головних локацій фестивалю – Африканський ярмарок. Саме там можна було скуштувати страви національних кухонь: ефіопські млинці інжера, нігерійські “еґуссі” і “паф-паф”, ґанська страва з рису джолоф та ін. Подолати африканську спеку допомагав тонізуючий напій з каркаде або з імбиру.  

А коли голод був вгамований, можна було послухати презентації про різні країни Африки, прикупити одяг і сувеніри чи долучитися до сенегальського весілля.

До речі, на фестивалі не продавали алкоголь, більшість фестивальників усюди ходили з своєю тарілкою, ложкою і горням, щоб не користуватися одноразовим посудом. А після концерту не потрібно було прибирати гори сміття, які так часто залишаються після відпочинку.

Музична програма, як і весь фестиваль, теж вийшла гарячою афро-українською сумішшю фольку, реґґі, джанґлу, року, соулу: King Kwa Zulu (південна Африка), Kemi Oke (Нігерія), Le Cour (Конго), Едуард “Діля” Приступа, Сергій “Фома” Фоменко, Катя Chilly. Під самою сценою найактивнішими були діти, які танцювали, бігали і стрибали в пісок.  

На закінчення фестивалю відбулося Барабанне коло, де кожен міг взяти барабан (тамтам, бонги, конґо, бубон) і влитися загальний ритм. Ось так під ритм барабанного бою і з терпким смаком ефіопської кави закінчився фестиваль. Але організатори обіцяли, що він буде не останній.

Ліля Берник