Тернопільські медики вимушені рятувати немовлят і важкохворих жінок у пристосованих реанімаціях: чи почує їх влада
Медики Тернопільського обласного перинатального центру «Мати і дитина» десять років рятують немовлят у пристосованій реанімації. У такому ж тісному приміщенні виходжують породіль і важкохворих вагітних. Чи дослухається влада до прохань лікарів?
Щороку у відділенні інтенсивної терапії новонароджених перинатального центру рятують від 210 до 260 немовлят. Зараз тут на лікуванні є дівчинка Аня. Вона з’явилася на світ з вагою 540 грамів. Та мама Марія разом з медиками дуже тішиться, адже її найдорожче крихітне диво важить уже на 410 грамів більше – цілих 950!
Дітки-«поспішайки», які народжуються передчасно, а ще немовлята з різними важкими захворюваннями потребують особливого догляду і лікування. Їх виходжують дуже довго, буває місяцями. Здавалося б, і для них, і для медперсоналу мають бути створені найкращі умови. Але зараз дитяча реанімація та відділення другого етапу виходжування немовлят містяться у тісному пристосованому приміщенні. Як і відділення анестезіології та інтенсивної терапії для важкохворих вагітних і породіль.
Чи почують чиновники від медицини, представники обласної влади, депутати прохання медиків про допомогу? Адже корпус, у який мали б перейти ці відділення, уже частково відремонтований. Потрібно підвести тепло, кисень, інші комунікації. Для цього потрібні кошти.
Трохи історії
Статус перинатального центру колишньому обласному пологовому будинку надали першого січня 2008 року. Тоді ж тут було відкрите і відділення реанімації новонароджених, що є обов’язковою умовою функціонування центру. Звісно, не вистачало сучасної апаратури. Та медикам пощастило.
- У грудні 2009-го у рамках Всеукраїнського проєкту у нас відкрили центр Віктора Пінчука «Колиска надії», – каже завідувачка відділення інтенсивної терапії новонароджених Неля Скубенко. – Тоді зробили капітальний ремонт двох палат за сучасними вимогами. Під цей проєкт фонд також закупив новітнє обладнання, яким оснастили два робочі місця. Це була дихальна, виходжувальна апаратура. Кювези для немовлят, які підтримують вологість і температуру, як в утробі матері. Моніторингові системи, які записують і серцебиття, і сатурацію, вимірюють показники крові… Ми почали виходжувати діток, народжених на зовсім ранніх термінах.
- У 2011-2012 роках з’явився ще один проєкт на державному рівні «Нове життя». Перинатальні центри, і наш в тому числі, почали системно перебудовувати по всій Україні під сучасні вимоги. Для цього акушерський корпус, де містилося наше відділення, також закрили на реконструкцію, – продовжує Неля Скубенко. – Нас перевели у пристосоване приміщення. Обіцяли: на рік, максимум два, поки триватиме ремонт. Але ми і досі там.
Дитяча реанімація – у колишній операційній
Разом з Нелею Володимирівною йдемо в інтенсивну терапію новонароджених. Не знаю, як кому, а мені такі відділення завжди уявляються світлими і просторими. Адже тут – дітки, як ми любимо говорити, наше майбутнє, і чиїсь найдорожчі крихітки, за життя яких борються медики. Однак… Колишня операційна, яку тимчасово віддали для лікування і виходжування діток, надто тісна, буквально кілька квадратних метрів. Ще й над головами нависає операційна лампа.
У цій тісній палаті – шість ліжечок, хоча кожна дитинка повинна мати свій бокс. Ще одне, сьоме місце, яке має бути на екстремальні випадки, – у маленькому «передбаннику», бо в палаті уже не вміщається. Там, де миють руки, стоять засоби для дезрозчинів.
– Ми дуже рідко кладемо туди дітей, – каже Неля Скубенко. – Хоча ніхто не застрахований від надзвичайних випадків.
Медики зазначають: їх не цікавить політична складова владних структур або чиясь безгосподарність. Нагадаємо: у 2011 році кошти на реконструкцію перинатального центру в область надійшли у середині жовтня. Тоді будівельні роботи встигли виконати на 15 мільйонів. Ще на 11 мільйонів закупили обладнання. А 9 мільйонів, які не встигли освоїти, повернули назад у бюджет. Хоча на ці гроші можна було закупити якраз котли на паливну, труби, вентиляцію, систему кондиціювання, інше обладнання. 9 мільйонів тоді становили мільйон євро.
У 2015 році з обласного бюджету на подальшу реконструкцію пологового виділили 25 мільйонів. За ці кошти відкрили крило для прийому вагітних, 9 родильних залів, дві операційних та два поверхи післяпологових палат.
Словом, дитяча реанімація і далі існує у тій же операційній.
- А от апаратурою можемо похвалитися, – каже Неля Скубенко. – Тоді у рамках проєкту «Нового життя» знову ж таки благодійний фонд «Колиска надії» закупив нам сучасне обладнання уже на шість місць, хоча ремонт відділення був незакінчений.
На жаль, триває він і досі. Точніше, не триває, адже коштів ні держава, ні обласна влада на це поки що не виділили.
410 грамів для крихітної Ані
А тим часом щороку у відділенні виходжують від 200 до 260 діток. Тих, що народилися передчасно, з надто малою вагою – до кілограма, і трохи більше, а також малят з різними хворобами, вродженими вадами розвитку. Інколи такі немовлята потребують лікування кілька місяців. Наприклад, дівчинка, яка народилася з вагою 610 грамів, перебувала у реанімації 86 днів, 70 з них – на штучній вентиляції легень.
А зараз тут є Аня, яка побачила цей світ 540-грамовою крихіткою. Мама дівчинки, Марія Оліяр із Теребовлянщини, щиро дякує і лікарям, і медсестричкам за тепло та увагу, за професійність. Її Аня уже «виросла» до 950 грамів! А от умов для таких діток, звісно, хочеться кращих. Та й для батьків, які навідуються до своїх крихіток.
– До речі, маємо також апарат високочастотної вентиляції, – додає Неля Скубенко. – Він «розкриває» легені недоношених немовлят. Але вібрує. Ми не можемо поставити його у цій палаті. Бо це, насамперед, некомфортно діткам. Легше було б рятувати немовлят, якби було окреме приміщення, щоб працювати з цим апаратом.
Окреме приміщення потрібне і для компресорної станції. Зараз важко у це повірити, але вона міститься у маленькій кімнатці. Там же, у холоді і шумі, працює і старша медсестра відділення. У такій же тісноті ділять кабінети і завідувачка відділення з лікарями, і медсестрички. Відсутні сучасні допоміжні приміщення для медикаментів та апаратури, яку наразі не використовують.
Апаратура у підсобці, ліки – у ящиках на шафі
У пристосованому приміщенні без належних умов досі також і відділення інтенсивної терапії та анестезіології. Тут лікують важкохворих вагітних з різною патологією та породіль з усієї області. За рік допомогу у відділенні отримують більше тисячі жінок. І майбутні матері, і породіллі у післяопераційний період потребують не лише належного якісного лікування, а й умов, де б почувалися комфортно. А їх просто нема. Тому що у тісних палатах ще треба розмістити апаратуру. Покласти біля мами дитинку. А щоб родичам відвідати жінку – заходити практично уже нема куди.
Відділення інтенсивної терапії та анестезіології – найбільше у лікарні, колектив – 40 чоловік, 11 з них – лікарів.
– Усі вони чудові фахівці. Анестезіологи володіють методикою епідурального знеболення, що позитивно впливає на емоційний, психологічний, фізичний стан жінки, – каже завідувач відділення Микола Муляр. – У рамках проєкту «Кібеле-Україна», який передбачає покращення анестезіологічної допомоги вагітним жінкам, співпрацюємо з американськими колегами. На базі відділення два тижні працювали лікарі зі США, Великобританії, Канади, Польщі. Ми вчилися знеболювати за їхніми методиками. І зараз цей набутий досвід успішно втілюємо в перинатальному центрі. А також ділилися ним уже з колегами київських пологових центрів.
– Крім знеболення, завдяки роботі реанімації, жінки з важкою ектрагенітальною патологією також мають можливість стати мамами. Ми пролонговуємо вагітність до того терміну, коли є найменша можливість виходити немовля, – продовжує Микола Муляр. – Словом, можу сказати: стандарти надання медичної допомоги що у всесвітньовідомій клініці Джона Хопкінса у Балтіморі, США, що у нас – однакові. А от умови перебування пацієнтів та робочі місця медичного персоналу, побутові приміщення – не у порівнянні. Щодо сучасної апаратури – нам можуть позаздрити інші перинатальні центри України. Але ефективно використати ту апаратуру не можемо, бо навіть не маємо, де її зберігати. Як і медикаменти, інструментарій. От, наприклад, тижневий запас ліків зберігаємо у ящиках на шафі, яку я сам і зробив. Тож, крім палат, нам дуже потрібні допоміжні приміщення. Невже медики, матері і діти не заслуговують кращих, нормальних умов?
Прокоментувати ситуацію ми попросили також керівника Тернопільського обласного перинатального центру «Мати і дитина» Віктора ОВЧАРУКА.
– Вікторе Вікторовичу, ще за вашої каденції головою обласної ради у третьому кварталі 2020 року році на ремонт для перинатального центру було виділено близько 4 мільйонів гривень.
– Так, з них перекрито дах над гінекологічним корпусом, розпочато ремонти в дитячій та дорослій реанімації. Але через технічні умови ремонти не завершені. Тому я уже в цьому році тричі звертався до керівництва обласної ради та в облдержадміністрацію про виділення на це коштів. Однак…
Хочу зазначити, що за 9 місяців моєї діяльності на посаді генерального директора центру вдалося зробити немало. Завдяки співпраці з Національною службою здоров’я, облаштували ще чотири палати покращеного типу для перебування жінок та новонароджених. У відділенні патології вагітних зробили сучасну маніпуляційну, теж обладнали палату покращеного перебування. Вдалося закупити сучасне обладнання, зокрема для рентген-обстежень, сучасні апарати штучної вентиляції легень, УЗД-апарат експертного класу, сучасний гістероскоп, монітори спостереження за пацієнтом. На сьогоднішній день на 95% забезпечені медикаментами і необхідними розхідними матеріалами. А також ще завершуємо ремонт третього поверху гінекологічного відділення, в якому надавали допомогу ковідним пацієнтам, скориставшись зняттям карантину.
Тож все-таки очікуємо необхідні кошти.
Коментарі вимкнені.