Всесвітній скандал із сиротами у США: тоді ледь не посадили організаторів поїздки, а сьогодні – діти знов зустрілися (фото)

Всесвітній скандал із тернопільськими сиротами у Америці 1992 року наробив чимало галасу. Адже саме тоді на екскурсію у США виїхало 124 тернопільських дітей – сиріт на відпочинок у зимовий період.

Більшість із них повернулися в Україну, але 56 дітей залишилися у своїх нових американських родинах, де зараз є повноцінними громадянами. Проте тоді українські журналісти писали скандальні статті, через що організаторів поїздки ледве не посадили. Адже їх звинувачували, що дітей в США продали на органи.

Власне вчора і відбулася зустріч тих дітей, що залишилися у Америці і тих, що сьогодні проживають в Україні. Через 20 років лише четверо, тепер уже американців, приїхали на зустріч у Тернопіль, а інші, по той бік океану, спілкувалися із тернополянами через скайп.

Про історію цього скандалу найкраще міг розповісти пастер Шеп, як його сьогодні називають. Насправді ж він був хрещений, як Ярослав Шепелявець, який 20 років тому був одним з організаторів цієї поїздки у США.

–       20 років пройшло, а не віриться, що ті діти, які я пам’ятаю малими, тепер такі молоді та прекрасні, – розпочинає розмову пастер Шеп. – Тоді такі часи були в Україні, на жаль, вони не дуже змінилися, коли вами ніхто не опікувався.

Проте найбільше він хотів розповісти про історію дороги. Адже перший раз більше 120 дітей з Тернополя виїжджали у Чикаго через Варшаву.

–       Ми приїхали біля готелю «Україна і ви всі там чекали, вам було від 4 років до 13, – продовжує розповідь пастер Шеп. –  Приїхали по вас автобуси і ми так мали їхати до Варшави. Проте ви почали плакати, що усі хочете їсти. Дякувати Богу, у мене був приятель у Львові, який тоді відкрив свій ресторан. І там вам дали багато борщу.  

Через таку перерву усі тернополяни запізнилися на літак аж на 4 години.

–       Правда, що до Варшави ми тоді спізнилися на 4 години, хоч авіаційна компанія тоді ще чекала на нас. Коли ви зайшли до літака, то всі поляки стали і почали плескати. А уже у Чикаго нас зустріли біля 200 полісменів, які їхали з нами дорогою до околиці Чикаго «Українське село». Ми туди доїхали, звідки ви уже пішли до сімей, – додає Ярослав Шепелявець.

Основним організатором сьогоднішньої зустрічі був Андрій Назаренко, голова благодійного фонду «Майбутнє сиріт». Він також був у цій поїздці 1992 року, проте потім повернувся до України. А коли закінчив інтернат – поїхав сам у Америку.

–       Благодійний фонд підтримує сьогодні тих, хто їздив у Америку і тих, хто тепер там живе. Спілкуватися будемо через скайп – по той бік уже є мої батьки з Америки, які зараз говорять по скайпу, – розповідає Андрій Назаренко. – А сьогодні має бути душевна розмова із тими, хто ріс у Коропці разом.

Наталя Расмусе сьогодні прибула на зустріч із Америки разом зі своїм чоловіком. Вона одна з небагатьох, а приїхало всього четверо, хто знає і вільно розмовляє українською мовою. Про поїздку пам’ятає усе у деталях.

–       Коли я їхала, то мені було весело, але я боялася,- каже Наталя. – Тоді я хотіла подивитися, що то була за країна Америка. Тепер у мене там батьки, які мали 3 синів і ще всиновили дочку із Кореї. Коли приїхала я, то зразу найняли вчителя, щоб я швидко вивчила англійську.

За словами Наталі, батьки дуже добре ставилися до неї. Хоч вона сьогодні американка, проте її постійно «тягне» на Україну. Проте зараз у США має чоловіка і дітей, тому все-таки багато часу проводить у штатах.

Ще одна тепер американка, Марія, приїхала на зустріч разом зі своєю свекрухою. Їм перекладали усі слова, бо вона українську не знає. Ця зустріч була цікава тим, що вперше за 20 років Марія побачила свою рідну сестру, яка у той 1992й рік повернулася в Україну. Марія ж залишилася у Америці зі своїми прийомними батьками.

Ця американо-українська зустріч не лише з’єднала цих двох сестер.

Адже через скайп також вперше побачилися ще дві сестрички – Аня, яка виросла у Америці і тепер не розмовляє по-українськи, і тернополянка Іра, яка на зустріч прийшла з маленьким сином.

З стосунків цих сестер лилося найбільше сліз, адже Ані так важливо було побачити своїх рідних. Вона з екрану повторювала Ірі, що «Я вас люблю».

Діти-сироти, які відвідали Америку, висловили щиру подяку усім організаторам поїздки. Адже цією зустріччю вони хотіли показати, що поїздка була вдала і ті діти, що залишилися у США, сьогодні здорові і повноцінні громадяни цієї країни. Хто зна, чого б вони досягли тут, в Україні.

Сьогодні усі сироти поїхали у Коропецьку школу-інтернат. Мабуть їх неприємно вразить, що через 20 років там нічого не змінилося…

Мар’яна Зварич, новини Тернополя «Погляд»