Верховний Суд зобов’язав монастир УПЦ у Кременці повернути державі комплекс споруд Богоявленського монастиря

Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ у справі про повернення державі комплексу споруд Богоявленського монастиря в Кременці. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій, які зобов’язали монастир повернути це майно Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику, залишилося чинним.

Постанову у справі № 921/619/23 Верховний Суд ухвалив 13 жовтня 2026 року.

Йдеться про комплекс споруд на вулиці Дубенській, 2 у Кременці загальною площею 3218 квадратних метрів. До нього входять Богоявленський собор 1760 року, корпус келій 1760 року та дзвіниця XX століття. Комплекс має статус пам’ятки архітектури національного значення та перебуває у державній власності.

У вересні 2023 року Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник звернувся до суду з позовом до монастиря. Заповідник вимагав повернути нерухомість, оскільки 3 вересня 2023 року закінчився п’ятирічний строк дії договору про безоплатне користування державним майном, укладеного у 2018 році. Балансоутримувач повідомив монастир про відсутність наміру продовжувати договір, однак майно добровільно не повернули.

Натомість монастир подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним договір 2018 року. Представники релігійної організації стверджували, що його підписала неуповноважена особа, а передача майна за цим договором була фіктивною. На думку монастиря, він мав право користуватися комплексом на підставі попередніх рішень та документів.

Господарський суд Тернопільської області 24 липня 2025 року частково задовольнив позов заповідника: зобов’язав монастир повернути комплекс споруд. У задоволенні зустрічного позову монастиря відмовив. Західний апеляційний господарський суд 6 травня 2026 року залишив це рішення без змін.

Монастир оскаржив судові рішення у Верховному Суді. Однак колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх інстанцій. Тому касаційну скаргу залишили без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області та постанову апеляційного суду — без змін.

Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.