Тернопільська сумна історія про кохання

Осінній холодний вечір. Двоє молодих людей спілкуються в skype, бо можливості зустрітись не мають. Вона в Тернополі, а він за 1300 кілометрів від неї, в Маріуполі. Але між ними виникла велика взаємна любов, ще нещодавно вони святкували маленьку річницю 1 місяць, 1 місяць як вони спілкуються, 1 місяць як кажуть що люблять одне одного, 1 місяць як випробовують долю, і мабуть вона їм піддається. Вони щасливі!
Скоро хлопець має приїхати до дівчини, і вони 3 місяці кожного дня, кожної ночі, кожної години будуть разом.
Вона любила коли він писав: “Зайчик я тебя люблю, я никогда так ни кого не любил правда” у відповідь він завжди отримував: “я теж тебе сильно люблю, і любов між нами особлива, не така як в інших.” І справді їхня любов особлива, стосунки на відстані 1300 км не легкі, перші випробування вони пройшли і надалі все витримають. Важко любити людину не бачачи її коло себе, не цілувати і не обійняти. Але живуть з надією, що колись день зустрічі настане і їм буде добре разом.
Дівчина дуже часто сварилась з своєю мамою, через те що вона не розуміла дочки, не розуміла її нову любов. Через ті сварки приходилось дівчині пити заспокійливе, зірватись було дуже легко і поставити на всьому крапку. І єдине що її стримувало це любов до коханого, бажання його побачити.
Іноді він давав повід для ревнощів, а вона ревнувала його до всього. Навіть до вітру бо в того є можливість торкатись його губ, а вона досі його не цілувала.
Одного разу коли вона переходила дорогу її ледь не збила машина, дівчина і її одногрупники в шоці. Прийшовши з університету, вона як найшвидше включила комп’ютер і написала йому про цей випадок, він її заспокоїв і сказав що все буде добре. Вони спілкувались як завжди, і тут хлопець надсилає якусь фотографію і каже “смотри какую мне девочка фотку прислала”.
Дівчина сиділа шокована і через цю фотографію вони почали сваритись, він сказав що : “она мне предложила встречатся, но уже я с тобой встречаюсь понимаєш.”Прочитавши зрозуиіла тільки одне- те що вона зайва. Сльози почали падати на клавіатуру, вона писала і у відповідь хотіла прочитати що це все жарти, але такого не було. Більше того, ця, інша дівчина теж була з Маріуполя. Вона не могла стримати сліз, а думки що між ними все скінчено не покидали її. . Хлопець на неї образився. Вона просила вибачення: “ти тут таке говориш, а я мала би нормально сприймати?! ні це тільки + те що ти говориш, в мене і так думки дурні, а ти як ще не будеш говорити то я з розумі зійду. Вибач будь ласка я не хотіла тебе обідити..” Він: “просто подумай своей головой как ты можешь мешать!”
Якось вони помирились. Він пішов в душ, а вона далі вчиться. Як вийшов з ванни вони поспілкувались, а потім він написав що йде їсти. А в неї знову тільки одна думка, що він дзвонити іншій. І знову сльози. Його не було близько години, коли знову написав в неї не було настрою, сльози і думки все зіпсували.
Вона слухала музику і наступний трек зі словами “я ненавижу себя, за то что я люблю тебя!!!!!!” – вирішила надіслати йому, але просто так, нічого не хотіла ними сказати. А він образився і знову сварка. Він:” ладно намек понял тоесть мне больше не звонить? ну говори как есть.” Вона:” не так ти зрозумів те, що я хотіла написати, коли тобі це написала в мене трек грав з такими словами от і все. Я кожного дня чекаю щоб ти написав чи подзвонив. Коли пишу, а потім дзвоню ти мовчиш, я кажу кажи щось ти не знаєш що говорити, а не в тому проблема. З величезним нетерпінням чекаю того дня коли ти приїдеш і нарешті всі мої мрії пов’язані з тобою збудуться. Сьогодні коли мене чуть не збила машина я почала краще цінувати життя, по іншому на все дивитись і навіть по іншому любити тебе, ще сильніше ще палкіше. Раніше, на початку нашого спілкування коли ти йшов їсти тебе не було 5-10 хвилин, а сьогодні тебе не було цілу годину. Завжди, як вийду з кімнати думаю що коли прийду від тебе буде повідомлення або пропущений дзвінок, але коли приходжу від тебе як завжди мовчання. Сумно, гірко, плакати хочеться. Я не люблю плакати, але сльози самі течуть, і голова забагато думає непотрібного і те непотрібне ще більше розстроює. Вибач вдруге за мо слова. Не хочу тебе втрачати бо влюбилась в тебе, не знаю як, але ти мабуть той кого місяць тому і зараз потребую. Я просто тебе люблю….Не ображайся будь ласка?! ” Від нього ніякої відповіді. Вона:”значить обіжаєшся, ну так вже і бути, я правда не хотіла тебе обідити, а ти не задумуєшся над тим, що я теж можу обіжатись. Страшно подумати, але невже ті слова, що ти казав – не правда?! жах!” Він:”Все была правда!! только ты меня обидела вот так (((.”
Вона ще раз попросила вибачення, але він не сказав що вибачив, лиш написав, що завтра подзвонить. Це її трішки заспокоїло, їхній діалог тривав пізно в ночі, в неї всі спали, а вона , як завжди малювала, зломався олівець, взяла канцелярський ножик, і через сльози в очах випадково порізала по руці, по венах кров швидко покидала її діло і душа зі всім прощалась. Допомоги не могла собі надати, бо не любила кров, від погляду вона знепритомніла. Зранку коли мама прокинулась побачила мертву дочку, кров, і малюнок і відкрите вікно skype де писав весь їхній діалог.
Швидку вже пізно було викликати, не потрібно її вже немає. В день в 15:00 коли вона завжди в той час вже була в дома він дзвонив на skype і на мобільний коханої, але вона не відповідала, він подумав що вона обідилась. І подзвонив до її подруги і дізнався що її більше не має серед живих.
Він мчався на її похорон, і от вони побачились, але вона мертва, лежить нічого не говорити, не сміється і не плаче, така гарна в весільній сукні, а вона так мріяла про весілля, про сина і дочку, і по свого маріупольського коханого, про те що вони разом будуть виховувати внуків. Але все втрачено, її заховали в землю. А скоро їй мало виповнитись 18 і мали разом відсвяткувати. Вона не дочекалась свого повноліття, а в неї стільки було мрій…