«Їм би руки-ноги обрубати!» – тернополяни про міську владу
Я не люблю весну. Переконана, що ті, хто зізнаються у своїй прихильності до цієї мінливої пори року, теж не в захваті від такої весни, якою вона є насправді – сірої, похмурої, вогкої, неохайної. Інша справа – зима. Нехай морозна і сніжна, зате сніжно-біла і чиста з кришталевими іскрами інею на гіллі… Весни ж чекаємо теплої, щоб одразу із зеленню, квітами та сонячним світлом. Натомість маємо потоки багнюки під ногами та розквітлі на асфальті ями. І ще – футуристичну, малозрозумілу естетику покалічених дерев.
Під моїми вікнами росло троє красивих дерев – клен, каштан і береза. Всіх їх успішно, одне за одним, ліквідували упродовж цього року. Мені серце крається дивитися на ті двохметрові масивні пеньки і обламане віття з уже набряклими бруньками… Так, деякі з цих дерев дійсно заважали – закривали доступ денного світла у квартири. Але ж про що думали ті господарники, хто їх садив тут? Адже є норми, за якими дерева висаджують не ближче певної відстані до житлових будинків.
Друге питання, для чого потрібна ця деревина? На опалення? Щось не віриться, адже справа, як-ніяк, іде до весни. По-друге, це гілляччя однак не забирають! Відрубані «патики» валяються ще довгі тижні після «звірячих набігів» комунальників… тобто, вони утворюють модерні інсталяції з природніх матеріалів, що вдало підкреслюють шарм нашого міста. Якби місто звалося Сайлент Хілл.
А що казати про парк імені Тараса Шевченка? Тільки погляньте, на що перетворилося улюблене місце відпочинку тернополян! Острівець «Чайка» – заґратований голими стовбурами, романтична тополина алея нагадує зараз похмуру доріжку для вигулу в’язнів…
Зрубувати дерева комунальні служби не мають права, а обрізати гілки – будь ласка. Тільки ніхто не понесе відповідальності за те, якщо рослина після таких «операцій» не відживе. А всохле дерево вже без проблем «приберуть». Невже міська влада у такий нехитрий спосіб розчищає собі площу під майбутній комплекс «Сіті-холл», що планують розмістити перед будівлею облдержадміністрації?
Обуренню жителів міста немає меж. «Їм би руки-ноги обрубати!» – гостро висловлюються молоді тернополяни. Небайдужі піднімають цю тему у соціальних мережах, завантажують фото і коментують: «скоро це вже буде не парк Шевченка, а площа імені Надала».
– Раніше наше місто славилося на всю Україну як чисте, затишне і зелене. Зараз же у мене мало надії, що комусь припадуть до душі голі доріжки не де-де, а в парку відпочинку! Так, дерева обрізають щороку, це потрібно. Наприклад, старі гілки можуть впасти на людей чи пошкодити лінії електропередач. Але, як на мене, в парку вони ніякої загрози не становили, – вважає пані Світлана.
Ловлю поодинокого перехожого біля набережної:
– Як Вам подобається новий «ландшафтний дизайн» нашого парку?
– Категорично не подобається. Це жахливо. Я не розумію логіки людей, які це зробили. – відповідає Олег.
Запитувати про це у робочих із бензопилами – навіть віддалено не подібних на юннатів – марно: «Начальство сказало – ми й обрізаємо».
А я звуків бензопили вже боюся більше, аніж бормашини. Світ щодня волає про катастрофічне скорочення лісів і зелених насаджень, про проблеми екології, та Тернопіль це хвилює мало. Тут навесні проводять безжалісну місцеву ампутацію.
Вид алеї в парку Шевченка вже не прикрасить туристичні буклети та листівки, що приваблювали у наше місто гостей, максимум – стане моторошним тлом для фільму жахів.
Невже Тернопіль рубає гілку, «на якій сидить»?
Марія Богданович, Тернопільська Липа
Дурня повна! Коли масивна гілка авторці впаде на голову, то вона зрозуміє для чого обрізають дерева і формують крони. Діти, або вчіться, або чекайте поки мозок виросте!
Яндрусь, ти писати навчися швидше, ніж читати! Тепер залишилося тільки навчитися думати перед цим!!!
Життя одного дерева, як на мене, є більшовартісним в порівнянні з декількома людськими, бо ж за весь період існування не чинить ніякої шкоди, злої справи чи й наміру, жодного гріха; водночас дарує нам, людям, можливість існувати завдяки процесам фотосинтезу, дає прихисток птахам, підтримує гармонійне функціонування біосфери, та й, врешті-решт, тішить око – хіба це не одні з базових знань про довколишній світ? Ніколи б не подумала, що це будуть ставити під сумнів..
Все, що протидіє елементарним законам функціонування Всесвіту має бути знищене, тож я щиро бажаю смерті всім причетним до вирубки дерев. Загалом природа справляється і без моїх підказок: на власні очі бачила, як з ковша випав працівник комуннальної служби з бензопилою в руках (який десятьма хвилинами раніше крив мене матом у відповідь на прохання показати документацію, що засвідчувала би правомірність його дій стосовно кремезного ясена у моєму дворі), а ще двома днями по тому швидка забрала бабусю з дому навпроти, що написала заяву на це дерево, бо “їй на кухні темно” і жити нудно без от таких і подібних провокацій (з лікарні її так і не привезли).
Бажаю Вам обдуманих вчинків, шановні жителі планети Земля.