Вандалізм у Бучачі. Чи недбальство?

Читач може замислитися над тим, чому заголовок вибрано саме таким і який стосунок він має до Бучача? Констатую, що за останній час у моєму рідному місті випадки варварського ставлення до пам’ятників історії досягли свого апогею.

Зупинюся на справі, яка схвилювала не одного жителя міста, який мав нагоду цього тижня побачити вандалізм на цвинтарі, який знаходиться на пагорбі Федір – місці вічного спочинку, яке вважається свого роду пам’ятником історії. А це безліч знищених нагробків і хрестів від так званої зачистки території від старих дерев, які, можливо, і підлягали плановій вирубці, але внаслідок такої діяльності майже коло кожного зрізаного дерева можна побачити декілька пошкоджених хрестів. Та, навіть якщо це була планова зачистка території, то вона би мала проводитися цивілізовано, аби не нанести шкоди тим гробівцям або хрестам, які витримали випробування часом не один десяток літ, а то й століття.

Зазначу, що багато гробівців і хрестів знищені часом, як і невідома для мене споруда, яка нагадує капличку (неподалік братської могили). Шкода, що нема кому її реставрувати. Але нищити свідомо чи несвідомо-на це ніхто не має права. І хтось би мав відповісти за таке злодіяння і виправити заподіяну шкоду.

Час від часу в ЗМІ щоразу більше з’являється публікацій на цю тему. З них стає відомо, що за останні десятиліття в Європі й Америці відбувається зростання числа різних проявів вандалізму. Цікаво, що в США за вандалізм щорічно заарештовується близько 200 тис. чоловік. Найбільш часті види вандалізму: нищення пам’яток історії та культури, псування поштових скриньок; наїзд на газони і посіви; биття скла у будинках і тому подібне.

Фінансові збитки від вандалізму величезні. Не знаю чи ведеться подібна статистика в Україні, а тим більше у Бучачі. Знаю одне – це злочин проти самих себе.

Довідка:

Походження слова пов’язане з назвою східно-німецького племені вандалів, що розграбували в червні 455 року Рим. Вандали швидше грабували і вивозили цінності, ніж знищували їх. У хроніках відсутні згадки про якісь особливі лиха вічного міста. Хоч вандали захопили і відвезли тисячі бранців з метою отримання викупу, папі Льву I сучасники ставили в заслугу порятунок жителів Риму від повного знищення. Незважаючи на це, за вандалами закріпилася слава диких і безкультурних «варварів», що, можливо, пов’язано з жорстоким переслідуванням католицького духовенства і руйнуванням католицьких церков у вандальскому королівстві на півночі Африки.

Поява терміна «вандалізм» відноситься до часу Великої Французької революції. Вперше термін використаний членом конвенції Генеральних Штатів абатом Анрі Грегуаром. У 1794 році він виступив з «Доповіддю про руйнування, що творяться вандалізмом, та засоби їх запобігання», закликаючи самим суворим чином припиняти знищення пам’яток мистецтва. Грегуар мав на увазі перш за все дії армії молодої Французької республіки.

У XIX столітті слово вандалізм міцно увійшло у вжиток як позначення безглуздого руйнування або псування творів мистецтва і пам’ятників архітектури.

Марія Короленко, Бучацькі новини