Відновлюємо українську традицію: жити громадою

Ще кілька тижнів тому пошук в Інтернеті за словосполученням «територіальна громада» давав зовсім незначну кількість результатів. Сьогодні ж, як за наказом зверху, словосполучення «територіальна громада» звучить від кожного мало-мальськи «обдарованого владою» чиновника чи депутата.

Акомпанемент медведчуківських плакатів «Влада в Україні належить тобі …» виглядає явним продовженням цієї чиновницької «прихильності» інтересам громади.  Плакати такого штибу на сьогодні ще й доповнюються семінарами та зустрічами активістів псевдо – «Українського вибору», на яких в середовищі місцевих депутатів, мерів, сільських голів та поодиноких громадських активістів вкидається ідея територіальних громад як дарунок долі від «славного» українського політика Віктора Медведчука.

Ось тільки ідея повновладдя громад з вуст глави адміністрації президента Кучми звучить щонайменше кумедно й нелогічно!

Де ж тут громада і де тут власне її конституційне право?

Різницю пояснити доволі легко. Провідниками та промоутерами бізнес – інтересів окремих відомих усім осіб, як правило, виступають районні та обласні державні адміністрації – такі собі філіали великих загальноукраїнських бізнес – корпорацій. Під їх тиском та вправним керівництвом сотні сільських рад по цілій Україні сьогодні дають згоду на видобуток газу, титану, уранових руд, піску всупереч інтересам громад. Як наслідок, акції протесту по цілій країні. Подекуди успішні, переважно ні. Ці ж місцеві ради дають дозвіл на розміщення свиноферм, качатників, інших господарств, що очевидно не дружать ні з екологічним законодавством, ні з інтересами села. Чого лише вартують вивози мертвої худоби, відходів на територію заповідників, кількакратне перевищення поголів’я, на що виробниче устаткування просто не розраховане, і через що шкода для екології є неспівмірною з якимись міфічними економічними здобутками. І все це в умовах повної відсутності контролю, як через нестачу кваліфікованих працівників, обладнання, так і через відсутність бажання його здійснювати. Звичайна річ: голови сільських рад переважно трансформувалися в фактичних працівників райдержадміністрацій, а не найманих працівників громади.

Тут показовим є інтерв’ю голови Миколаївської облдержадміністрації, в якому він розповідає, як за адміністративно-територіальною реформою сільські ради здійснять добру справу – наділять певною частиною своїх повноважень територіальні громади. Мало того, що чоловік явно не читав Конституції України, він ще й як посадова особа дозволяє собі аж надто вільно трактувати її положення: за Конституцією саме територіальні громади наділяють свої представницькі органи певною частиною своїх повноважень. Хоч при бажанні можуть цього і не робити, а здійснювати місцеве самоврядування безпосередньо загальними зборами. Відповідний порядок таких зборів прописаний у вітчизняному законодавстві.

Є доволі яскраві ілюстрації сказаного. Наприклад, на Житомирщині сільський голова одного з сіл попід руку з працівниками райдержадміністрації взяв собі за мету провести альтернативні збори для зміни як керівництва громади, так і її статуту, щоправда на такі збори люди просто не прийшли. Більше того, депутати сільської ради взялися звільняти з роботи вчительку – голову громади. Дещо раніше такий керований сільським головою склад сільської ради дав дозвіл на видобуток титану на території села. Наслідок такого видобутку в селах сусідніх районів: відсутність води, фактично мертві гектари колись родючої землі, затруєна вода у ріках. Громада заставила відмовитись. Сьогодні ж складування отруйних хімікатів на території села не є проблемою для такого голови, бо у нього нібито є висновок санепідемстанції, а відсутність питної не затруєної води у прилеглих будинках – взагалі  не проблема. Одним словом, на його думку, дрібниці.

В електронному реєстрі вже сьогодні можна знайти зареєстровані юридичні особи – територіальні громади з видом діяльності «збір чи вивіз сміття», «державне управління», тощо або у вигляді громадських організацій. У цей спосіб узурпується конституційне право територіальної громади, коли за її відсутності як юридичної особи – власника, без легітимного створення, без її фактичної участі приймаються рішення від її імені, використовуються незаконно її конституційні повноваження.

Не прийнятною є ситуація, коли кілька людей, зібравшись, оголошують себе територіальною громадою. Лише більшість громади може керувати справами та власністю громади. Інше трактування права громади не має нічого спільного з механізмами легітимного здійснення влади. Ані відмовлятись від статусу громадянина, ані відмовлятись від законодавства, що не суперечить Конституції ми не збираємось. Це наша держава, в якій все належить громадам, а через громади громадянам України. Єдине, що потрібно зробити сьогодні – встановити конституційний лад. В який спосіб? Шляхом легітимного створення територіальних громад загальними зборами жителів та їх представників.

Що ж відбувається, коли виникає громада? Голова франківської обласної ради може чітко покластися на відсутність згоди чи рішення територіальних громад щодо видобутку сланцевого газу, коли його запитують про причини відсутності згоди депутатського корпусу. І він стократ правий. Бо власник – громада, яка володіє конституційним правом місцевого самоврядування, не дав дозволу, отже і видобутку в конституційний спосіб бути не може. Нещодавно, в двох селах та хуторі на території Харківщини створена територіальна громада теж взялась за вирішення цього питання в інтересах громади, а не в інтересах дивних підписантів зовсім непрозорої угоди з використанням неприйнятної технології.

Громада відчуває себе власником. Вона по новому впевнено говорить з орендарем паїв. Про підписання порожніх листків з невизначеним терміном угоди та з нечіткими умовами оплати оренди взагалі можна забути. Громада чи не вперше в багатьох селах України піднімає питання оцінки землі. Цікавиться долею комунального майна і з дивом для себе виявляє, що майно насправді нікому, крім неї, не належить, але хтось вправно цим майном користується. Такий горе – орендар чи власник доволі часто добровільно покидає у неправовий спосіб набуте майно. В іншому випадку громада приймає рішення на зборах або звертається до правоохоронних органів. Громада зрештою може прийняти рішення про спільне придбання техніки та спільний обробіток паїв, при цьому допомагаючи ще й сусіднім селам. І такий прецедент у нас вже є.

Громада чинить як власник і господар. Вона виявляє створені в неправовий спосіб органи державної влади (міліцію, податкову, прокуратуру, виконавчу службу, тощо) і заставляє їх щонайменше рухатись в напрямку легітимізації. У випадку необхідності для власного захисту громада, як у Врадіївці, може створити на загальних зборах комітет колективного самозахисту.

Громада перевіряє реєстрацію юридичної особи – ради депутатів і з подивом виявляє, що вона створена до вступу в силу закону про місцеве самоврядування. І що серед її засновників  територіальної громади немає, а в кращому випадку – це окремі фізичні особи. Тому закономірно ставить запитання: «друзі», а на яких підставах ви з 1997 року роздаєте наше майно і приймаєте за нас рішення, якщо ми вам згідно з Конституцією України ніяких повноважень ніколи не делегували?

Громада зупиняє нищення своїх національних пам’яток. Їй не зрозуміти, як можна було згорнути екскаватором український Стоунхендж біля села Недайвода з обіцянкою «пізніше поставити все, як було». Чи як можна копати котлован на території виявлених поховань епохи ранньої бронзи, не кажучи про те, що на території планованого видобутку на кожному метрі від 10 рослин, занесених в Червону книгу. Тому створення територіальної громади – потужний інструмент боротьби з людським невіглаством і безвідповідальністю.

На Кам’янеччині зусиллями громадських активістів закрито сміттєзвалище, на яке роками вивозило відходи  таке собі КП «Кам’янка». Весняні розливи дещо ускладнили цій структурі вивезення сміття на закрите сміттєзвалище, тому водії безкарно всіяли всю дорогу до сміттєзвалище високими «барханами» відходів з Кам’янка – Бузької. На зауваження громади такі собі «працівники» одразу кидалися навкулачки, а на виїзди відправлялися за правило втрьох. Чи є легким у цьому випадку шлях від жителя до громадянина? Звичайно ж ні. Але громада несе консолідовану відповідальність за кожного свого члена і кожен її учасник відповідальний перед громадою. Відсутність цієї відповідальності породжує недолюдину з відсутніми цінностями та пригальмованою реакцію на події.  Громада покликана розбудити, спонукати і виховати. А КП «Кам’янка» в особі свого директора тепер буде спілкуватися з природоохоронною прокуратурою та слідчим прокуратури.

Суддя на Кам’янеччині порушив закон і ми змушені були подати на нього заяву про злочин.  Там ж прокурор порушив закон і ми теж змушені були подати на нього заяву про злочин. На сільського голову на Житомирщині, що не усуває небезпеку хімічного затруєння води та ґрунтів, ми теж змушені зреагувати аналогічно.

Громада – це не лише статус юридичної особи – власника і повернення власності, а пізніше захист набутої правовим способом власності. Громада – це інша людина, громадянин, що впевнено з законом у руках захищає себе, свій дім, своє село чи місто, свою державу. Це людина, чий голос чути постійно і чия воля незборима. Громада – це інструмент і захист такої людини.

Не потрібно боятись, щоб така громада обирала начальника міліції, суддю, прокурора. Просто слід чітко прописати у статуті громади механізми захисту голосу і права кожного. Лише та громада, що живе громадою. Громада – це не делегування голосів комусь, це власна участь у повсякденному управлінні державою, яка починається з будинку, вулиці, села чи міста.

На цей момент в різних областях України вже є 22 територіальні громади, створені загальними зборами жителів. Вони вже є. Є на Дніпропетровщині, Харківщині, на Заході України, на Житомирщині та на Запоріжжі. Ці люди вже інші. Якась з громад успішніше долає шлях становлення, якась помаліше. Але жодна з них не пошкодувала про те, що вибрала шлях Конституції та закону.

Ігор Гурняк, голова Асамблеї ГО МСБУ