Хто хоче позбутися волонтерів у зоні АТО і накласти лапу на волонтерську допомогу

NB або роздуми на полях.

Запроваджуються обмеження в допускові волонтерів до військових підрозділів в зоні АТО. Плюс організовуються централізовані пункти прийому волонтерської допомоги з метою подальшого її розподілення між підрозділами і батальйонами. Виглядає на таке собі, нарешті, впорядкування. Під прикриттям благородною метою: нерозголошення державної таємниці, місць дислокації підрозділів, оперативного розташування бригад і т. ін.

Але. Зворотна сторона цієї медалі така, що: керівництво ЗСУ лишилося незмінним. Тобто не завжди компетентним і стратегічно мислячим, не обов`язково дбаючим про солдатів і, що вже точно – абсолютно безвідповідальним і корумпованим. Кадрові і тактичні рішення Генштабу, як і накази польових генералів ми вже бачимо впродовж року. Вони коштували Україні тисячі життів і хвилю горя. Весь цей рік наша армія трималася фактично на плечах волонтерів. Від туалетного паперу до БТРу все лягло на волонтерський рух.

Те, що ми зараз маємо – народна армія. І саме це муляє вищому командному складові. Коле, як тріска в оці. Заважає спокійно спати і дерибанити бюджетні кошти. З цим щось потрібно було робити. Тож вирішили вбити одразу двох зайців: . А розмови про шпигунство, розголошення надсекретних даних та інша нісенітниця – то лише розмови.

Проте, є в цьому рішенні ще один підводний камінь. Народну армію, армію, котра так близько спілкується з народом, котра має достовірні дані про ситуацію в країні, а не відомості, надиктовані Генштабом, таку армію неможливо буде кинути проти народу. Бо те, що народ, придушений податковим каменем і підвішений на нестабільну ситуацію в економіці, народ, критично залежний від власного зубожіння і некомпетентності влади, злочинних маніпуляцій на ринку і в головах, скоро збунтується, влада розуміє достатньо чітко. Бо сподіватися на те, що за цей рік щось змінилося в ситемі МО, окрім кількох безталанних керівників, на жаль, годі. Так що будьмо готові до подальших обмежень .