Сепаратисти нас бояться, – артилеристи, які базуються в Тернополі

“Сепаратисти нас бояться…”. Про це знають і впевнено говорять бійці 3-го артилерійського гаубичного дивізіону 44-ої артбригади, які утримують нині рубежі у своєму секторі на Донбасі. Недарма ж з такою злістю і ненавистю стали останнім часом згадувати цей підрозділ «денеерівське» та російське телебачення.

– Я став зіркою російських новин, – сміється командир підрозділу підполковник Віктор Юшко.

Ворожа пропаганда сьогодні звинувачує його в обстрілах Донецька та Горлівки. Російські «журналісти» зробили з українських артилеристів чи не найстрашніших «карателів».

– Вони постійно мусують випадки загибелі людей, але це такі ж самі елементи інформаційної війни, як і «розіпʼятий» у Словʼянську хлопчик, – продовжує командир дивізіону. – Ми не стріляли ні по Донецьку, ні по Горлівці. І взагалі не порушували мінських домовленостей. Але така увага до нас з боку російських журналістів, особисто для мене є красномовним підтвердженням того, що ми якісно робимо свою справу.

Примітно, що у період активних бойових дій, зокрема, під Дебальцево, там, де «працювали» гаубиці 44-ої, ворогу не вдавалося просунутися на глибину бойового завдання через значні втрати як в техніці, так і в людях…

«Хлопці, якби не ви…», – таке після Дебальцево «боги війни» чули неодноразово.

Це при тому, що у дивізіоні служать лише мобілізовані військовослужбовці. Щоправда, уже з таким досвідом, якого не набути на полігонах і за десять років кадрової служби. Вчорашні представники суто мирних професій швидко опанували гарматну справу, навчилися воювати – влучно наводити та «працювати» по заданих координатах.

Так, сам підполковник Юшко десяток років тому був звільнений з армії за скороченням штату, займався бізнесом. Але коли почалася мобілізація, він зрозумів, що його знання та досвід стали, як ніколи потрібні, тож довго не вагався, сам написав заяву у військкоматі.

До речі, у дивізіоні взагалі чимало добровольців, і чимало з них – учасники Майдану. Тому морального духу і патріотизму гармашам 3-го дивізіону не позичати.
Тим більше людям з такою соціальною активністю сьогодні важко дивитися на те, як ворог нахабно порушує перемир’я, але через мінські домовленості сьогодні практично не отримує адекватну відповідь.

– Наших хлопців «криють» щільним вогнем, у тому числі і з заборонених видів зброї – «САУшок», 120-міліметрових мінометів. І ми знаємо, де є скупчення ворожої техніки та озброєння, де їхні вогневі позиції, але не маємо права відповідати, – з гіркотою говорить командир дивізіону.

Водночас він запевняє, що попри те, що його великокаліберні гармати відведені на відповідну відстань від лінії вогню згідно з мінськими домовленостями, їх можна швидко розгорнути на визначених позиціях.

У дивізіоні добре пам’ятають цьогорічну «гарячу» дебальцевську зиму, коли бій міг тривати п’ятнадцять годин поспіль. І хлопці, стоячи під дощем, по коліна у розмоклій осінній багнюці, не маючи часу навіть перевзутися у сухе, ухиляючись від вогню противника все подавали і подавали снаряди на гармату. До речі, вага одного 152-міліметрового гаубичного снаряда – 43 кілограми. Недарма ті, хто входить у розрахунки гармат користуються під стрільби штангістськими поясами.

Та попри все це наші артилеристи залишаються сповненими віри й оптимізму.

– Ми переможемо. Ми маємо усе необхідне для цього. А як же інакше? – переконаний командир дивізіону.

Олександр Севастьянов, Тернопільський обласний військовий комісаріат