«Бандити» охороняли прочан у чудотворному місці – Зарваниці?

“Я тут за покликом серця, бо так голосив мій дух, який прагнув до свободи. Я розумів: якщо не я, то хто, якщо не зараз, то коли?” Такими словами юнак відповів мені на запитання: “Чому він пішов у Правий сектор?”. На мою думку, таку відповідь я б почула від більшості хлопців-чоловіків,  які входять у ряди «правих». Адже іншої відповіді неможливо отримати від людей, які готові положити душу й тіло за свободу своєї неньки України.

Найбільше подобається в обличчях цих мужніх вояків палаючий вогонь у зіницях, незгасимі усмішки та якась невідана доброта. Здавалося б, людина, яка бачила смерть на власні очі, повинна бути наповнена гнівом та злобою, але ні, їм вдається зберігати внутрішній спокій та ділитися добротою з іншими. І не важливо, чи він на передовій, чи в Мукачево, чи забезпечував спокій прочанам у Зарваниці цими вихідними.

Я низько схиляю голову перед усіма добровольцями навіть за те, що вони не бояться погроз влади і не зважають на їхнє намагання зробити з учасників організації ворогів народу. Під час останніх подій у Мукачево  виявилося, що наша міліція не є вже й такою бідною, адже туди було підігнано більше десятка бойових машин, які  потрібні на передовій хлопцям. Не відомо звідки взялася, і зброя, і патрони до неї, але все це лише для нашої «законнопослушної» міліції, а бійцям на зброю, їжу, одяг продовжують збирати гроші волонтери по всій Україні.

Думаю, варто замислитися над тим,чому влада намагається всіма силами винищити добровольчі батальйони. Можливо, тому  що вони «незаконно» створені? Чи, можливо, тому  що заважають корумпованій владі? Мене тривалий час цікавило питання: «Чому саме за «Торнадо» взялися в першу чергу?»  І мені дали коротку та ясну відповідь:  вони перші, хто почали виявляти контрабанду, і «великі» люди просто вирішили їх позбутися, аби не заважали далі продовжувати займатися незаконними справами.

А тепер про хороше. Як я вже писала, цими вихідними відбулася проща до чудотворного місця у Зарваниці. Урочисто у неділю 19 липня завершилася  Всеукраїнська проща 2015 року. У цей пам’ятний день зранку відбулася Архиєрейська Свята Літургія. Загалом за три дні прочан, що знесли свої молитви до Всевишнього отця, було понад сто двадцять тисяч. Паломники  були представлені зі всієї України, практично з кожної області. Перед Святою Літургією Предстоятеля УГКЦ привітали військові, учасники бойових дій, які випустили у повітря білих голубів у знак прагнення українського народу до миру.

Проща присвячена святкуванню 150-річчя з Дня народження митрополита Андрея Шептицького та молитві за мир в Україні. Під час прощі відбулося відкриття благодійної виставки-продажу картин учасників І Всеукраїнського живописного пленеру «Тобі, Богородице! Зарваниця-2015», яку благословив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. І як не дивно, але під час всіх цих подій спокій прочанам забезпечував Правий сектор.

«Правим» теж було не легко: чергування через кожних дві години, недосипання через галасливих прочан, не завжди мали змогу ситно поїсти. Я просто вдячна їм за те, що захищають наш народ від злочинної влади і зовнішнього агресора. І цими вихідними  зрозуміла, як не просто належати до такої організації. Саме в таких добровольцях я бачу майбутнє своєї держави й вірю, що Бог вислухав молитви прочан, котрі, стоячи на колінах, обливаючись слізьми, молилися за кращу долю своєї держави.

 Аліна Жайворонко