Ще навіть сорок днів після похорону не минуло, а вони топчуться по могилі дитини, – опікун вбитої Ірини Мукоїди

Ольга Яремчук — жінка-опікун 17-річної Іринки. Це та жінка, яку дівчинка називала мамою. Це та жінка, яка Іринку вважала своєю рідною дитиною і виховувала разом з сином, який цього року піде в перший клас, та донькою-третьокласницею.

Жінка шокована, що односельці підтримують зараз родину підозрюваного у вбивстві дівчинки і переконана: саме Василь причетний до смерті Іри. Мама дівчинки категорично не хоче спілкуватись з екстрасенсами і деякими журналістами, аби не робили шоу на крові її дитини. Про це Ольга Яремчук розповіла «20 хвилин».

Пані Ольгу ми зустріли у стінах головного управління національної поліції в області. Жінка саме писала заяву на тиск щодо неї і родини. Каже, що тиснуть на неї члени знімальної групи телеканалу СТБ. Вимагають спілкування перед камерами. Ольга і її родина відмовляються. Експерт-криміналіст програми під час брифінгу очільника тернопільської поліції Олександра Богомола назвала поведінку жінки неадекватною.

— Ви нікуди не поїдете, поки не дасте відповіді на мої питання, – пригадує, як розгортались події Ольга Яремчук. – Я їй заявила ще раз, що ні про що з нею говорити не буду. В машині сиділи діти. Вони почали плакати, кричати. Я вже в емоціях казала – відпустіть дверку. І тут вона видає: «Ви знаєте, що через вас, по вашій вині в тюрмі сидить невинна людина»…

Далі жінка пригадує, як вкотре пояснювала знімальній групі, що відмовляється говорити на цю тему. Натомість почула у свій бік, мовляв, ви психічна і неврівноважена людина. Один з адвокатів порадив звернутись із заявою до поліції. Інший – щоб тримались і терпіли.

— Терпіла, трималась… – жінка на мить зупиняється, аби опанувати себе. – Ну, не можу я більше триматись. Діти плачуть, кричать, мовляв, мамо, їдемо кудись звідси. Їдемо до когось жити. Давайте звідси втечемо. А куди я втечу? Батьків моїх вже нема. Я сама…

Лишень після приїзду викликаної поліції група поїхала. Ольга не скільки за себе переживає, скільки, каже, боїться за своїх дітей. Малі братик та сестричка дуже тяжко переживають смерть старшої сестри і щораз питають у батьків, чому убили Іринку. Батьки навіть сплять по черзі, аби хтось один пильнував за малими.

— Я вже боюсь своєї тіні, – в емоціях каже пані Ольга. – Я вже не боюсь убивці, а людей…. Вони зійшли з розуму. Щоб сьогодні вони йшли за вбивцею?.. Коли в когось щось стається – звертаємось до поліції. Мені показали всі докази. Навіть те, чого не можна показувати. То кому я маю вірити? Не мені стидно буде йти вулицею. А як тим людям вишневецьким, які цьому не вірять?

Жінка пояснила, що категорично проти розслідування екстрасенсами. Передусім, тому, що не вірить їм. Окрім цього, це не Божа справа.

— Як, по дитині немає ще 40 днів, а дух її викликати? По могилі, по крові дитячій? – обурюється жінка. – Хіба то по християнськи? Є різні віри. Але в якій так роблять? Я чула, що роблять з того комедію. Обговорюють і сміються… То це смішно? Вбивство моєї дитини – то сміх?

Щодо можливого убивці Іринки, Ольга не сумнівається, що це зробив Василь. Які можуть бути сумніви, коли вже є навіть ДНК-експертиза, каже жінка.

— Я не спеціаліст, але бачу докази, – каже пані Ольга. – Не те, що сказала одна, передала другій, а в результаті вийшло Бог зна що. Якщо я нормальна людина і не маю психічних розладів, як я можу не вірити таким доказам?

Ольга обурена позицією односельців, які зараз стали на бік підозрюваного. І ображена на тих, хто каже, що вона нібито взяла гроші, щоб визнати: Василь – убивця дитини. Ані копійки родина з грошей, які люди принесли на похорон Іринки, не бере. Але треба за щось жити. Тому чоловік з поїхав на роботу, бо потрібно годувати сім’ю. Ользі про роботу треба забути, адже опікуватиметься молодшими. Раніше, доки батьки на роботі, малюками опікувалась Іринка. У нас зараз не життя, а виживання, – каже Ольга про свою родину. Найбільше добивають плітки односельців, які говорять, ніби Іринка за життя не була настільки доброю дитиною, як за неї пишуть. Мама шокована: «Якщо ще Іра не така… Та мої рідні діти навіть далеко до Іри не дотягують. І мені здається, що я з кровною дитиною своєю ніколи не матиму такої спільної мови, як з Ірою»…

Іринка дуже часто сниться мамі. Уві сні обговорює повсякденні проблеми, але про вбивство – ні слова. Ольга і вся родина досі не можуть усвідомити, що дівчинки вже немає. Адже у її кімнаті досі все так, як залишила Іра. Навіть складені на ліжку шорти, які дівчинка переодягла, коли йшла на останню у своєму житті дискотеку.

Ірина Белякова,  20 хвилин