Процеси оптимізації шкіл: негативний досвід на Тернопільщині

Процеси оптимізації шкіл, які розпочалися цього року по всій Україні, почали негативно відображатися на мешканцях окремих сіл нашої області. Не всі люди готові сприймати те, що місцеві школи, в яких навчається мало дітей, треба реорганізувати, а дітям їздити на навчання до сусіднього села.

Не хочуть змін, принаймні таких, які їм пропонують, і мешканці Біщівської сільради, що у Бережанському районі. Люди скаржаться, що їхню школу, яка розташована у трьох корпусах, хочуть вмістити в одному, центральному. Він знаходиться у селі Біще і там зараз навчаються учні 5–9 класів, а учні початкової школи навчаються у двох інших корпусах, у Поручині, що за чотири кілометри від Біща. Загалом, у школі є 67 дітей. Крім учнів з цих сіл, школу відвідує ще семеро дітей із сусіднього Залужжя. Шкільний автобус, жаліються мешканці села, їхніх дітей не підвозить, тому вони щодня змушені долати по 5–6 кілометрів пішки. Але навіть якби він був, то до Залужжя просто би не заїхав через погану дорогу.
– До Поручина нам значно ближче йти, ніж до Біща, – розповідає бабуся другокласниці Марія Голова. – А в центральний корпус всі діти не помістяться, хіба що запровадити навчання у дві зміни. Але ми категорично проти, аби наші діти вечорами йшли самі додому, долаючи такі відстані, а постійно водити і забирати дитину я особисто не в силі, – каже вона.
– Центральний корпус школи має лише п’ять кімнат – розповіла в. о. директора школи Марія Костів, – і справді є замалим для такої кількості учнів, тому без корпусів у Поручині школі не обійтися.

15 тисяч проблеми не вирішує
Натомість, представники влади району говорять, що приміщення у Поручині є непридатними для навчання і потребують капітального ремонту. А об’єднавши корпуси школи, районний бюджет може суттєво зекономити на енергоносіях та оплаті праці технічним працівникам. А це приблизно 180 тисяч гривень на рік, повідомила начальник Бережанського райвідділу освіти Наталя Бабій. Вона запевняє, що питання школи у Біщі виникло ще два роки тому. Керівництву навчального закладу пропонували самим обрати прийнятний шлях об’єднання корпусів. Окрім того, каже вона, відділ освіти готовий довозити учнів шкільним автобусом. Але люди не йдуть на жодні поступки. Щоби залишити все без змін, вона пропонує Біщівській сільській раді долучитися до фінансування школи. А її голова Галина Кізімович каже, що рада би не проти співфінансувати школу, але бюджет сільради складає лише 270 тисяч гривень на рік. Сума, яку можна виділити із місцевого бюджету, а це лише 15 тисяч гривень, суттєво проблеми не вирішує. Тож, на її думку, навчання в одному корпусі у дві зміни економії теж не принесе, адже тоді треба буде ще більше грошей витрачати на електрику та газове опалення.
Крім того, розділити класи у центральному корпусі перестінками, як пропонували чиновники, нереально. По-перше, площа класів у 20 кв. м стане занадто малою, по-друге, треба буде повністю все переплановувати, встановлювати додаткові вікна та двері. Тому вона пропонує наразі залишити все, як є. Цього вимагає і громада, яка власноруч зробила косметичний ремонт у корпусах і планує підремонтувати дах, що протікає.

Влада пішла на уступки 
Після довгих суперечок і наполегливості людей влада району таки пішла їм назустріч, і діти згадуваних сіл цього року продовжать навчання у трьох корпусах.
Але проблема залишається невирішеною. Приміщення школи справді старі, єдиного, яке б вмістило усіх учнів, нема, а збудувати нову школу нікому. Знову все впирається у кошти. Тож селяни задовольняються малим, ходять пішки до школи у дощ і сніг, проте бережуть те, що мають. А змін вони хочуть, однак не на шкоду дітям.
Любов ТИМЧУК
Фото з відкритих джерел

Газета “Сільський господар плюс”