Гриць Драпак: «Перші гастролі в сусідні села – то була Європа, США та Канада разом узяті»

Україна надзвичайно багата на таланти і дала світу знаних художників, письменників, співаків, артистів та акторів. Тернопільщина – не виняток. Уже близько 45 років народний артист України, гуморист Гриць Драпак тішить своєю творчістю усіх – від малого до великого. В ексклюзивному інтерв’ю газеті “Номер один” він зокрема розповів про перші гастролі на санях.

– Ви дуже ласі до жартів, тож у мене виникає цілком закономірне запитання: таке почуття гумору дісталося Вам у спадок?

– У мене нормальна родина і ніхто таким не займався (сміється – авт.). Кажуть, що мого діда брат і мого батька брат любили жартувати. Безперечно, повинен бути талант від Бога, але без праці – ніяк. Навіть маючи талант, але будучи лінивим, нічого не досягнеш. Моя праця бере свій початок ще з дитинства.

– Ви добре пам’ятаєте своє дитинство?

– Звісно. Родом я із чудового мальовничого села Констанція, що у Борщівському районі. Там я навчався у трирічній школі, а ще 7 класів закінчував у сусідньому селі  Озеряни. Ми росли на ставі, в лісі, грали у футбол. В Озерянах на той час діяв клуб, керувала ним Анеля Володимирівна, вона ж і ставила вистави, діяв драматичний гурток. Там старші грали, але й мене брали до участі. Зимою їздили з виставами. Чому саме зимою? Бо влітку люди в селі працюють. Це були мої перші справжні гастролі, які я пам’ятатиму все життя. Для мене це була така подія! Уявіть собі, сам у сусіднє село на концерт, без батьків… Зараз я часто гастролюю літаком, потягом, автівкою, у різні країни Європи, США, Канаду. А тоді такі виїзди на села – то була Європа, США та Канада разом узяті. Ми їздили саньми, які були запряжені кіньми, везли декорації. Ставили свої вистави у селах Пеньки та Жилинці. Нас возив такий собі Євген, він цілий день транспортував силос, а надвечір – нас. І сідаючи у сани, ми чули той терпкий запах силосу, самі ним починали добре пахнути. Тоді насправді багато людей ходили на такі вистави, квиток був недорогий – 30-50 копійок.