Старі фотографії костелу Святої Анни в Зборові

Василь Мартюк з допомогою інших користувачів  Facebook зібрав у один альбом старі фотографії костелу Святої Анни, а зараз Храму УГКЦ “Новомучеників українського народу” м. Зборів. У підсумку вийшло 25 світлин, які можна переглянути за активним посиланням. 

Невелика історична довідка про Храм:
“Час заснування — 1627 рік. Власником Зборова тоді був Яків (Якуб) Собєський, батько майбутнього короля Яна ІІІ, який і дав землю під будівництво костелу для польської громади. Яків Собєський був людиною заможною, тож купив не тільки Зборів. Зборівське поселення лише входило до придбаного золочівського ключа — від Золочева до Озерної. Тоді ж поряд із костелом був закладений і цвинтар, на залишки якого періодично натрапляють під час земляних робіт біля храму й тепер.

До 1944 року це був польський костел. Спочатку — дерев’яний, але з 1748-го поляки почали перебудовувати його на кам’яний. Парафіяльний костел будували за рахунок Олександра Седліського з 1748 по 1755 роки поряд зі східною брамою міста на краю міського валу, що зберігся і до сьогодні. Не виключено, що він використовувався і в оборонних цілях. Храм освячений 1766 року львівським ариєпископом Вацлавом Сераковським і дістав назву святої Анни. У костелі перебувала з 1667 року подарована королем Яном ІІІ Собеським ікона Божої Матері з Ісусом на лівій руці.

У роки Другої світової війни дах костелу згорів, а від дзвіниці залишилися тільки сліди фундаменту. До храмової будівлі належало ще одне приміщення, в якому під час війни німецькі воїни зробили військовий шпиталь і біля нього ховали воїнів, що загинули у боях. За радянської влади Божий храм перетворили спочатку на склад, а потім — на базу райспоживспілки. Зі здобуттям незалежності приміщення костелу довго пустувало. Католицької громади в місті не було.

На початку 1990-х років з благословення єпископа Михаїла Колтуна розпочали реконструкцію і розбудову святині за проектом архітектора Володимира Водоп’яна. Відповідальність за це поклали на о. вікарія Василя Івасюка та о. Михайла Пошву, але через реорганізацію Зборівської єпархії та внаслідок загальної кризи в Україні ці роботи були призупинені до кінця 90-х.

Нове століття і нове тисячоліття ознаменували для костелу нову історію. Його настоятелем став о. Тадей Нога, який отримав в 2001 р. дозвіл від папи Іоанна Павла ІІ на передачу костелу греко-католицькій громаді міста. Церква тоді отримала назву Новомучеників українського народу, проголошених блаженними Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ під час візиту в Україну 27 червня 2001 року. За короткий час храм реконструювали, церковне подвір’я озеленили. Перша відправа відбулась у храмі 25 грудня 2002 року за участю та благословення єпископа Михаїла Сабриги.

Передали церкві приміщення колишнього проборства, що стоїть одразу ж біля неї. Також у власності парафії —господарські приміщення та катехитичний будинок.

В основі інтер’єру храму — роботи коваля Михайла Зарицького. Іконостас у храмі мурований місцевими майстрами за проектом о. Тадея. Храм внесено до реєстру національного культурного надбання у Тернопільській області як пам’ятку архітектури місцевого значення. Архієпископ Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк здійснив візитацію парафії та освячення храму, іконостасу, престолу 10 червня 2012 р., дзвіницю освятив 2 грудня 2012-го. Ця церква — окраса Зборова, бо стоїть на великому пагорбі в східній частині міста, її купол видніється на сотні метрів. А в нічний час храм освітлюється прожекторами.

Історія храму Новомучеників українського народу дуже цікава. Але не менш цікава історія церковних дзвонів. У 1943 р. німецька окупаційна влада вирішила їх зняти. Проте четверо сміливців-зборівчан, боячись, що німці дзвони кудись відвезуть або переплавлять для воєнних потреб на метал, вирішили їх сховати. Про місце схованки не було нікому відомо аж до 2000 року.

Але після відкриття у Зборові нового греко-католицького храму з Польщі надійшов лист від одного з учасників порятунку дзвонів. Дізнавшись, що костел став церквою і знову функціонує, колишній зборівчанин вирішив відкрити таємницю. Виявилось, що дзвони костелу чоловіки закопали поряд із зруйнованою дзвіницею. Однак тривалі пошуки не увінчувалися успіхом. Громадські організації Німеччини, які займалися у Зборові на початку 2000 року перепохованням загиблих у Другій світовій війні, перекопали всю землю довкола схованки, але дзвонів не знайшли.

Проте навесні 2006 року сталося чудо. 26 квітня, одразу після Великодніх свят, під час ексгумації німецьких військових поховань недалеко від залишків фундаменту дзвіниці костелу ківш трактора випадково наткнувся на загорнуті в бляху два дзвони. Як згодом з’ясувалося, дзвони датовані 1928 роком, виплавлені зі сплаву міді, срібла та бронзи і добре збереглись. Пролежали вони у землі понад 60 років. Тож із 2012 року ці дзвони у новозбудованій дзвіниці скликають парафіян Зборова до храму.
Автор опису – Григорій Жук