Акушер-гінеколог Лілія Левенець: «Кожен лікар хвилюється за своїх пацієнтів, і повірте, у разі не дуже втішної ситуації вони переживають це як власний «прокол», власну трагедію»

Кожна дівчина чи жінка, мріючи про дитину або плануючи вагітність, старається прорахувати все до найменших дрібниць. Ліжечко, постіль, манеж, годувальне крісло і безліч предметів, які забезпечуватимуть комфортне життя малюка. Однак і народитися дитятко має  у комфорті. Дуже важливо для матусь усвідомити, що лікар, котрий першим візьме на руки ваше малятко, зробить важливий вклад у подальше його майбутнє. Тому ця людина, безперечно, має бути професіоналом, а довіра і любов до вашого акушера-гінеколога – безкрайньою та взаємною. Однією з таких жінок є Лілія Левенець – акушер-гінеколог вищої категорії, її дуже люблять вагітні та матусі, шикується черга, щоби потрапити до неї на прийом. Лілія Миколаївна пишається тим, що вона допомагає жінкам не лише народити на світ дитину, а й вирішити різноманітні проблеми.  

«Акушерство – це інтимний сакральний процес»

– Ліліє Миколаївно, розкажіть трішки про себе.

– Родом я із Хмельницької області, села Томашівка. Закінчила школу з відзнакою. Навчалася в медичному училищі Хмельницької області, яке також закінчила з відзнакою. Після училища працювала на «швидкій». Такий був порядок – державна практика. А далі поступила до Тернопільського медичного інституту. Шлях акушерства та гінекології у мене був обраний з дитинства. Завжди хотіла приймати пологи та допомагати жінкам. Напевне, фінальну крапку в моїй мрії поставив випадок під час проходження практики. Викликали «швидку», і везучи жінку в пологовий будинок, дитина народилася прямо в кареті швидкої допомоги. Був старший фельдшер і я. Це не стало визначною подією у моєму житті, однак цей випадок пам’ятаю досі, і на той момент чітко зрозуміла, що повинна займатися акушерством.

– Як проходило Ваше навчання?

– Інтернатуру проходила в пологовому будинку на Замковій. До речі, це навчання пройшла значно раніше, аніж планову інтернатуру в інституті. Чергувала, старалася якнайбільше навчитися та попрактикуватися. Під час інститутської інтернатури у мене народився син Олександр. Жодного дня не була в декреті. На навчання продовжувала ходити і паралельно вигодувала дитину, яка була 2 роки на грудному вигодовуванні. Тут посприяв мій чоловік, який знав, наскільки для мене важливе навчання. Але сина також кинути не могла. Тому годування відбувалося на перервах між парами. Все це я пройшла. Якби пішла на півтора року в академічну відпустку, то допустила б помилку, оскільки час був би втрачений.

– Що для Вас акушерство та гінекологія?

– По-перше, це надзвичайна відповідальність. Не лише за одне життя, а за два, а може, й більше. Це інтимний сакральний процес, створений природою. У своїй роботі стараюся цього дотримуватись і вкрай рідко втручатися. Я за природній процес у будь-якому прояві! Важливим аспектом є довіра між пацієнтом та лікарем. Жоден лікар у світі не хоче майбутній мамі і її дитині нашкодити. Так, трапляються помилки, але це в жодному разі не через бажання лікаря. Тому при рекомендаціях або призначенні певних медичних препаратів лікарем їх варто дотримуватись. Адже ваш акушер-гінеколог не зацікавлений у поганому самопочутті матері та майбутньої дитини. Якщо я даю рекомендації, то хочу, щоби їх виконали, не призначаю вітамінів просто так, бо повинна щось призначити. Бачачи результати аналізів, спостерігаю за станом майбутньої матері, краще знаю, що повинно бути і як. Коли пацієнт це розуміє і виконує поставлені завдання, переважно негативних відгуків немає. У своїй практиці кожен назначений препарат або направлення в стаціонар пояснюю. Бо розумію, що не зробивши цього, «не розжувавши», пацієнт може цього й не виконати, а отже, нанести негативний вплив своєму здоров’ю. Тому взаєморозуміння – це та цеглинка, на котрій і починає будуватися довіра між лікарем та пацієнтом.

«У рік приймаю до 300 вагітних»

– Чи вважаєте свою роботу емоційною?

– Інколи від емоцій лікаря багато що залежить. Тому проявляти їх надміру ми не маємо права. Акушери-гінекологи працюють у надзвичайно емоційних умовах. Тим паче, якщо це перші пологи у жінки. До прикладу, ніколи не вимикаю телефон, усі мої пацієнти мають мій особистий номер, я завжди на зв’язку, бо розумію, що ургентна ситуація може трапитися будь-якої миті. Інколи треба вислухати страхи та побоювання майбутньої матері, а не просто махнути рукою і сказати, не бери до голови. А деколи варто направити до спеціаліста. Я не зустрічала черствих лікарів у цій сфері. Кожен хвилюється за своїх пацієнтів, і повірте, у разі не дуже втішної ситуації лікарі переживають це як власний «прокол», власну трагедію, хоча не завжди є їхня вина.

– Першим Вашим місцем роботи була…

– Друга міська лікарня. Працювала лікарем у жіночій консультації і мала чергування в пологовому залі. Пам’ятаю, як близько дев’яти років тому була пацієнтка  із двійнею. Було багато порад щодо операційного втручання та народження дітей кесарським шляхом. Однак заступник директора з дитинства та пологової роботи Ольга Михайлівна Сидорчук запевнила майбутню матір і мене, що вона народить сама, оскільки всі дані для цього були. Так і сталося, народилося двоє прекрасних діток без втручань. І в цей момент зруйнувався стереотип, що коли мама носить двоє дітей, то без операційного втручання не обійтися.

На даний час досі працюю у другій міській лікарні. На вул. Замковій, 10 створено поліклінічний відділ, де я теж надаю консультації. Чергую у пологовому залі та гінекології за графіком. Також надаю приватні консультації та працюю приватно. Останніми роками впав відсоток народжуваності, але приблизно в рік приймаю до 300 вагітних. Вважаю, що кожен лікар повинен працювати так, щоби до нього прийшли з квітами, а не судовим позовом.

 «Природні проблеми – це цілком нормально. Геть сором»

– Крім того, що Ви акушер-гінеколог, ще й надаєте консультації та лікуєте жіночі проблеми.

– Народження дитини – це, звісно, прекрасно. Але будьмо відвертими, ми не молодіємо, а отже, варто задуматись про стан здоров’я кожного нашого органу. Однією з жіночих проблем є зниження сексуального бажання (лібідо). Найчастіші фактори, які до цього призводять: вік, надмірне фізичне навантаження, гормональні розлади, прийом контрацептивів, цукровий діабет, інфекції сечостатевої системи, захворювання щитовидної залози, менопауза, прийом антидепресантів і інші важливі причини, на котрі інколи ми не звертаємо уваги. Психологічні причини відсутності лібідо: страх завагітніти, хронічна втома, стрес, депресія, тривога, проблеми у стосунках із партнером. Ця проблема є досить важливою. Тому всіх закликаю і прошу: зверніться до лікаря, проконсультуйтеся, аби це не стало поштовхом для народження іншої проблеми.

– З якими проблемами жінка може стикнутися у старшому віці?

– Є таке поняття, як менопауза, або ж клімакс. Це період жіночого життя, коли яєчники перестають продукувати естрогени і згасає репродуктивна функція. Менструація припиняється. Втрачається фертильність. Нормальна менопауза не є порушенням чи хворобою і не вимагає специфічного лікування. Є випадки, коли розвивається патологічний клімакс. І якщо симптоми менопаузи значно впливають на якість життя і створюють жінкам дискомфорт, це потребує лікування. Середній вік клімактеричних змін – 50 років (від 45 до 52). Зазвичай менопауза перебігає спокійно, але деякі жінки переносять клімакс із порушенням артеріального тиску, психічними порушеннями тощо. Нормальна менопауза типово починається у 40-50 років, проте не завжди,  її початок спадково обумовлений. Рання менопауза – 40-45 років. Вона може наступати раніше у тих, хто палить. У разі настання менопаузи до 40 років говорять про синдром виснаження яєчників. Пізня менопауза – після 55 років. У зв’язку з припиненням виділення яєчниками естрогенних гормонів, порушується гармонійна робота органів, які мають рецептори до естрогенів (центральна нервова система, сечостатеві органи, молочні залози, шкіра, кістки). Симптомами менопаузи є: менструації стають нерегулярними (як за тривалістю, так і за рясністю), часті припливи (від 30 секунд до 10 хвилин жару, потіння та почервоніння шкіри), що припиняються за рік чи два. Можлива вагінальна сухість, порушення сну, зміна настрою, болючий статевий акт, атрогрофічний вагініт тощо.

– Як можна відкорегувати менопаузу?

– Регулярні фізичні вправи покращують сон та утримують вагу в нормі, адекватні дози вітаміну D для збереження здорових кісток, психотерапія від припливів, можуть допомогти сон у прохолодному приміщенні, уникнення стресових ситуацій. Під час сексу рекомендовано застосовувати вагінальні лубриканти, при важких симптомах призначається менопаузальна гормональна терапія. При депресивних та тривожних станах потрібна консультація психотерапевта. Дуже часто жінки не звертають уваги на такі тривожні стани та не звертаються до лікаря, соромляться або ж чекають, що само пройде. Не пройде, відкиньте сором та звертайтеся до спеціалістів. Бережіть своє здоров’я та свого майбутнього.

На завершення Лілія Левенець додає, що не варто соромитись приходити на консультацію та бути максимально відвертим зі своїм лікарем, адже вчасне діагностування природних проблем допоможе справитися з ними легше та дієвіше. А також досвідчений лікар нагадує, що молодим матусям треба відкинути всі страхи, слухати свій внутрішній голос та знайти того лікаря, з яким будете на одній хвилі.

Соломія Вершигора

Джерело: Тижневик “Номер один”