Мандруючи Тернопіллям. Стихійні колажі

Місце, котрим користується багато людей, здобувається на своєрідну внутрішню логіку, набуває нових якостей. 

Так поверхні, раніше для того не призначені, перетворюються на місця публічних оголошень. Ось, як цей дерев’яний кіоск у Микулинцях. У ньому мене причарувало те, як задана площина поєднується зі стихійно розклеєними папірчиками. Те ж, тільки з іншими акцентами на зупинці в тому ж місті. Тут, щоправда, хотілось би більшої поваги до монументального мистецтва. Голуб миру дивиться на все це засуджуюче. І про Тернопіль. Вікно одного з тутешніх будинків тривалий час було заліплене плакатом, здається, ще радянських часів, про архітектурні споруди міста. Символічно, як на мене.
У Старому Вишнівці історія інша. Очевидно, під час руйнування, цей монумент розпався, а коли його складали, то не всі частини отримали призначені згідно задуму місця. Ще одне сакральне з Бережан. Ікони, доповнені іконками, не дивовижа в під’їздах, але ось ця композиція запам’яталась концентрацією зображень.

Анна Золотнюк.